Е-21 Дефекти в розподільних пристроях

                                                Дефекти в розподільних пристроях

1.Основні правила влаштування електроустановок

2.Ремонт настільних ламп

3.Ремонт штекера світильника та патронів

4.Ремонт світлодіодних світильників

5.Лампи денного світла

4.Пояснення нового матеріалу

 1.Електроустановки розподільних пристроїв електричних станцій і підстанцій мають відповідати вимогам ПУЕ, ПТЕ та Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 09.01.98 № 4, зареєстрованим Мін'юстом України 10.02.98 за № 93/2533, та іншим нормативним документам.

      Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виробником або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється.

З'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів має здійснюватись за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (болтових, гвинтових).

     Місця з'єднання жил проводів і кабелів повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути перегрівання і пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен не перебільшувати струму втрат ізоляції цілих жил проводів і кабелів.

      Кабельні споруди і конструкції, на які укладають кабелі, повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.

Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільних щитів, щитів управління) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог ПУЕ.

Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд 1-ї та 2-ї категорій захисту від блискавки - щороку, для 3-ї категорії - не менше 1 разу в 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені дефекти у пристроях захисту від блискавок підлягають негайному усуненню.

      Приміщення закритих розподільних пристроїв (далі - ЗРП) повинні зберігатись у чистоті.

Забороняється в приміщеннях і корпусах ЗРП упорядковувати комори й інші підсобні та допоміжні споруди, що не належать до розподільної установки, а також зберігати електротехнічне обладнання, матеріали, запасні частини, ємності з горючими рідинами та балони з різноманітними газами.

     Для очищення електротехнічного обладнання від бруду й відкладень повинні використовуватись, як правило, пожежобезпечні мийні сполуки й препарати. У виняткових випадках при неможливості з технічних причин використовувати спеціальні мийні засоби допускається застосування горючих рідин (розчинники, бензин тощо) у кількостях, що не перевищують разове використання, - до 1 літра.

     При застосуванні горючих рідин необхідно використовувати лише тару, що закривається, із матеріалу, який не б'ється.

     Зварювальні й інші вогненебезпечні роботи в ЗРП дозволяється проводити тільки на обладнанні, яке не можна виносити, попередньо виконавши необхідні протипожежні заходи згідно з пунктом 15.2 цих Правил.

Кабельні канали ЗРП і наземні кабельні лотки відкритих розподільних пристроїв (далі - ВРП) необхідно утримувати постійно закритими негорючими плитами. Місця підводу кабелів до комірок ЗРП і інших споруд повинні мати негорюче ущільнення вогнестійкістю не менше EI 45.

     Наземні кабельні лотки ВРП повинні мати вогнестійке ущільнення в місцях проходу кабелів з кабельних споруд у ці лотки, а також на місцях розгалуження на території ВРП.

    Негорючі ущільнення повинні виконуватись у кабельних каналах у місцях їхнього проходу з одного приміщення в друге, а також на місцях розгалуження каналу і через кожні 50 м протягом усієї довжини.

Місця ущільнення кабельних лотків і каналів позначаються нанесенням на лотки червоних смуг. При потребі надаються пояснювальні написи.

     У кабельних лотках і каналах допускається використання поясів із піску завдовжки не менше 0,3 м.

На території ВРП необхідно періодично скошувати й прибирати траву. Забороняється випалювати суху траву на території об'єкта і прилеглих до огорожі площадках.

    Дозволяється на окремих участках території ВРП мати декоративний чагарник або низькорослі дерева листяних порід, у тому числі фруктові, якщо вони не заважають загальному огляду території, а відстань між деревами і струмопровідними частинами унеможливлює електричне перекриття відповідно до вимог ПУЕ. За деревами необхідно організувати агрономічний догляд.

   На електричних станціях і підстанціях з постійним персоналом первинні засоби пожежогасіння у приміщеннях ЗРП повинні розміщуватись біля входу. При розподілі ЗРП на секції пости пожежогасіння слід розміщувати в тамбурах або на площадках сходових кліток.

    У розподільних пристроях мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для пожежних підрозділів у час ліквідації пожежі. Застосування цих засобів з іншою метою не допускається.

На території ВРП первинні засоби пожежогасіння розміщують на спеціальних постах у зручному для персоналу місці (у приміщеннях щитів, тамбурах камер тощо).

     Пояснювальні знаки й написи, що вказують місцезнаходження засобів пожежогасіння, повинні мати місце на стежках обходу території ВРП.

      У місцях розміщення на території ВРП пересувної пожежної техніки (відповідно до плану пожежогасіння) визначаються і обладнуються місця заземлення.

    Компресорні приміщення слід підтримувати в чистоті. Матеріал для витирання обладнання повинен зберігатись у спеціальних металевих ящиках, що закриваються, ємністю не більше 0,5 м3.

Дозволяється безпосередньо в приміщенні зберігати добовий запас масла для змащування обладнання у закритій тарі, що не б'ється (металевій, пластиковій).

    Проїзні дороги на території підстанцій і до вододжерел мають утримуватися в справному стані, а в зимовий період регулярно очищатись від снігу й льоду.

2.Ремонт настільних ламп 

Як закріпити лампу на робочому місці

   Звичайна китайська настільна лампа влаштована досить уніфіковано. Мінусами таких виробів є порівняно мала площа підставки в поєднанні з масивним плафоном. Тому об’єкт на ремонт настільного світильника в більшості випадків ясний. Щоб це виправити і відновити стійкість, всередину можна вставити масивну дощечку, або сталеву пластину. Деякі можуть заперечити, що це вже занадто для настільної лампи, але коли потрібно в домашніх умовах зварити якусь дрібницю, видимість нульова, а досвіду немає, мимоволі розумієш, що потрібно робоче місце як-то висвітлити. Бігти в магазин за дорогою лампою? Ні, просто використовуйте свою настільну.

   А для цього вона повинна міцно стояти на своїх ногах. Підстава настільної лампи завжди порожній. Це потрібно не стільки для охолодження, скільки для економії матеріалів. Отже, підставку потрібно доопрацювати. На нашому знімку показаний штатний обважнювач настільної лампи. Як бачите, китайці схалтурили і добру його частину становить дерев’яна дошка, що має порівняно малу вагу. Ось чому ця настільна лампа падає при найменшому нахилі. Але! Можна обважнювач витягти, зробити по його подобі формочку з алебастру (додавши в розчин трохи цукру), а потім відлити з бетону те, що потрібно. Зрозуміло, незайвим буде додати вапно і ПВА, а пісок слід обов’язково брати середньої крупності і промитий. (Див. також: Ремонт світлодіодних світильників і люстр своїми руками)

Проста настільна лампа

   Ми не будемо наводити тут списки компонентів розчину, тому що читачі все це можуть знайти самостійно на будівельних сайтах. Ми б порекомендували перед ремонтом настільної лампи почитати, як виготовляється бруківка (брущатка) своїми руками. А якщо знайдете вібростенд для утруски, буде зовсім добре. Щоб цемент не прилипав, використовуйте в місцях контакту будь-яке масло. Наводимо тут для наших читачів методику підготовки піску і виробництва розчину:

  Спочатку великим ситом потрібно виключити грудки глини, дрібні камінчики, інші порівняно великі тіла.

  Потім слід взяти саму малу ячею, яку тільки вдасться знайти. Оскільки об’єм під ремонт настільної лампи у нас не дуже великий, то цілком підійде чайне сито пристойного розміру. Мета цього заходу в тому, щоб відсіяти пил.

  Потім пісок потрібно ретельно промити проточною водою. Сушити його не варто, замість цього починає замішувати розчин.

  З урахуванням того, що пісок вже вологий частка води зменшується. Поступово додаються спочатку вапно – перемішуємо – потім цемент – знову перемішуємо. Не завадить підлити трохи ПВА (того, що продається в будівельному магазині і призначений для таких маніпуляцій).

  В результаті повинен вийти робочий розчин під ремонт настільної лампи, яким потрібно заповнити форму. За бажанням можете створити арматурну основу з якої-небудь сітки від старенької дитячої коляски або піддону холодильника. Це тільки зміцнить всю конструкцію настільної лампи після ремонту.

  Бетон заливається на 28 діб. Точніше кажучи, саму конструкцію можна буде витягти раніше, а міцність вона може набирати вже всередині настільної лампи після ремонту.

  Щоб не розколоти порівняно свіжий цементний камінь, варто підкладати гумові шайби під головки болтів.

   Настільну лампу перший час після ремонту не слід піддавати вібрацій. Поки не пройде хоча б чотири тижні з моменту виготовлення виливки. Після зробленого ремонту настільна лампа буде коштувати набагато міцніше, хоча збільшиться і її маса. Великий плюс у тому, що оливка має довільну форму, обмежену тільки цоколем настільної лампи. У нашому випадку заводська має форму сердечка, але ми розширимо її прямо до металевого підстави, що додасть всієї конструкції стійкості. Хтось може сказати, що ставити таку річ на висоті небезпечно тим, що вона звалиться, наприклад, на дитину, але в нашому випадку передбачається обладнати робоче місце – не більш того.

   Можна запропонувати, звичайно ж, використовувати струбцини, але їх ще треба дістати (купити), на підлозі такі речі зовсім марні. На противагу цьому вушка, укріплені на цоколі, закріплять нашу настільну лампу надійно. Для цього застосуємо саморізи. В якості самих вух згодяться будь-які куточки невеликого розміру, в тому числі ті, що використовуються для меблів. Ціна питання три десятки рублів, причому в кожен момент деталі можна зняти і застосувати в іншому місці за призначенням.

Що робити, якщо лампа/світильник не включається

   За нормами заборонено експлуатувати настінний світильник на 220 В без вимикача, тобто прямим з’єднанням з розеткою. В цьому випадку доведеться замінити износившуюся деталь. Беремо тестер і починаємо оцінювати цілісність проводки. Для початку необхідно витягнути штекер з розетки, включити лампу і перевірити опір. Для цього досвіду знадобиться лампочка розжарення, тому галогенні і світлодіодні, в більшості своїй, дають розрив.

Якщо досвід не вдався, починаємо дзвонити патрон. Різьблення з металу ізольована і можна перевірити чи не замикається вона на якусь клему або корпус. Якщо таке сталося, це окрема розмова і найпростіше змінити патрон, взявши новий рублів за 30. Пелюсток на дні зазвичай два:

§  центральний прямий;

§  бічний має форму півмісяця.

   Один з них повинен безпосередньо звониться з вилкою. Размыкаем вимикач і починаємо перевіряти цілісність шнура. Для цього підносимо один щуп на клему, а другий перевіряємо штирі штекера. При нормальному результаті роботи звонится тільки одна жила. Друга буде розмикатися вимикачем. Можна перевірити на всяк випадок, встановивши кнопку в положення запаленого світла. Якщо шнур в такому положенні звонится на обидві жили, то за всіма ознаками лампа справна, але набагато частіше наступним кроком доводиться розібрати вимикач. (Див. також: Ремонт люмінесцентних світильників і люстр своїми руками)

Дно світильника

   Ми побачимо, що і говорилося вище: одна з жил проходить наскрізь (байпас). Другу починаємо дзвонити з кожної сторони (патрон і вилка). У китайських лампах, зазвичай, ламається саме вимикач. Його денце можна бачити на фото, воно знімне, а тому для надійності після ремонту залито клеєм з китайського ж пістолета. Верхня кнопка тримається на пластмасовій осі, її можна витягти, але ми настійно рекомендуємо не робити цього, тому що матеріал, який легко ламається. Конструкція вимикача проста:

  Кнопка з неглибокою шахтою спирається на пружина.

  На підставі їздить бігунок, який замикає або розмикає контакти.

Тут проблема у багатьох зі збіркою. Саме в цей момент багато хто захоче вилучити кнопку, щоб поставити бігунок на основу і зверху притиснути. Це не найкраща ідея. Кнопка дуже погано входить в цоколь світильника. Набагато простіше працювати саме з підставою.

3.Ремонт штекерів світильника та патронів

Ремонт штекера світильника 

Зламаний штекер

   Дуже часто при необережному поводженні ламається штекер. На фото показана розбірна вилка, встановлена на лампу. Зверніть увагу на намотану ізоляційну стрічку. Це зроблено для максимально щільного прилягання проводу до корпусу. Для надійності конструкція зверху заливається клеєм з китайського пістолета. Зверніть увагу, що склад патрона боїться води, тому шар герметика може відшаруватися при намоканні. Як би те ні було, представлена конструкція прекрасно працює і хороша тим, що залишилася ще з радянських часів, а значить, не потрібно платити за це гроші.

Ремонт/заміна патрона світильника або люстри

   Припустимо, що у нас розкришився патрон, або контакти заіржавіли, що чистити їх немає вже ніякого сенсу. У цьому випадку рекомендується замінити патрон. На фото показано кілька варіантів покупної електрики:

Розбирання світильника

  Перед нами лежить типовий білий керамічний патрон для монтажу на площину (ліворуч). Конструктивно він зазвичай є частиною світильника для ванної кімнати. Зверніть увагу на відносно сильну ізоляцію сайту. Такий патрон при необхідності купується за ціну близько 30 рублів і ставиться замість старого.

  Чорним патрони також конструктивно входять в світильник похилого типу, але вже для комори. Ніхто не забороняє такий ставити і під стелею ванній, але якщо заллють сусіди, то ні до чого хорошого такий монтаж не призведе.

  Зверніть увагу на конструкцію праворуч. Похилий патрон не має задньої стінки, тому ми знайшли до нього задник від люстри і показали, що деталі відмінно підходять один до одного. Таким чином, не обов’язково купувати патрон окремо, але можна придбати його у складі електричної частини світильників. Плюс в тому, що такого роду речі в магазинах продаються вже рідко. Замість звичних чорних читачі, до свого здивування, знайдуть переважно білі — пластикові і керамічні. А вони за габаритами і конструктиву навіть близько не стояли з звичними. При доопрацюванні патрона люстри або світильника роботи в цьому випадку додасться: зазвичай задник кріпиться на різьбове з’єднання (видно на фото), яке по діаметру до нових стандартів не підходить. Доведеться доопрацювати напилком, а це довго, нудно, і не факт, що буде позитивний результат. У цьому плані наше технічне рішення виглядає краще, хоча похилий світильник трохи дорожче патрона окремо.

Типи патронів

Іноді буває корисним почистити контакти патрона. Здійснюйте це дрібною шкуркою. А сама процедура націлена на те, щоб знизити опір контакту. У цьому випадку розпал спрощується. І зверніть увагу, що галогенні лампи часто кілька разів моргають перед стартом. Це не говорить нам про необхідність полагодити світильник, а просто вказує на конструктивні особливості газорозрядних джерел.

Що робити, якщо лампочка в люстрі не горить

Основні типи несправностей для старих світильників стосуються сумісності. Якщо вкручена енергозберігаюча лампа і не хоче працювати, готуйтеся подумати про те, як полагодити люстру. Відкриємо секрет: не можна тиснути. Не намагайтеся з силою повернути лампочки в патрон: її цоколь виготовлений з дуже м’якого металу та легко порветься. У галогенних навіть спеціально зроблені кругові контакти, щоб при всьому бажанні не можна було нанести ушкодження.

Спробуйте: деякі галогенні лампочки можна обертати до нескінченності. Вони доходять до певної межі, а потім скло починає провертатися щодо цоколя. Вся проблема тут в контактах. Різьба у нових лампочок нарізана трохи коротше – не дістають до денця. У цьому випадку ремонт стельової люстри зводиться до роботи з контактами. Зверніть увагу на те, що вимикач в неробочому положенні, а фаза не повинна виходити на патрон. В іншому випадку потрібно ще і вимкнути автомат захисту (пробки) в під’їздному щитку:

  Центральний контакт викруткою відгинається догори. З ним не буде проблем у більшості читачів. Зверніть увагу, що контактна площадка повинна стояти трохи під кутом, а не строго вертикально.

  Луновидный контакт доопрацювати складніше. У старих люстр він зазвичай стоїть вертикально. Хоча б один з пелюсток потрібно акуратно (на півміліметра) задерти, натискаючи по напрямку до периферії патрона. Іноді можна трохи загнуті кінці випрямити.

Сенс всіх цих заходів у тому, щоб забезпечити електричний контакт між цоколем лампи і патроном. Зазвичай потрібно не більше трьох примірок, щоб лампочка почала горіти. І ні в якому разі не ламайте краю патрона. Це не призводить до позитивного результату, а ремонт стельового світильника може призвести до необхідності заміни всього патрона. Останнє також є варіантом, але ми б його приберегли лише на крайній випадок.

Ми розповіли далеко не все, що можна, про ремонт своїми руками світильників і люстр. Впевнені, що багато читачів нас доповнять.

4.Ремонт світлодіодних світильників

Як відремонтувати  світлодіодну люстру або світильник.

  Досвідчені електрики перед будь-яким ремонтом завжди перевіряють присутність пробником або мультиметром напруги 220 Вольт на працюючому світильника або люстри. Не забудьте при цьому включити відповідний вимикач. Якщо все в порядку переходимо до наступного пункту. При відсутності напруги – перевіряємо електропроводку і усуваємо її несправність.

  Перед тим як приступити до ремонту приладів освітлення, для тих у яких лампи з цоколем вставляються або вкручуються в патрон- необхідно перевірити працездатність лампочок.

  Потім перевірте цілісність, продзвонивши запобіжники, які дуже часто стали встановлювати останнім часом в нових моделях. Перегорів запобіжник замінюємо на новий. І обов’язково, виконуємо наступний пункт перед включенням.

  На наступному етапі- продзвонити на цілісність і відсутність короткого замикання між проводами, що проходять в корпусі світильника. Рекомендую прочитати нашу статтю: Як правильно продзвонювати.

  Далі необхідно перевірити самі світлодіоди і блок живлення, який знижує напругу і перетворює змінний струм в постійний. У простих моделях може застосовуватися для живлення світлодіодів бестрансформаторный випрямляч, що складається з діодний мосту з конденсаторами. Для перевірки використовується мультиметр. Інструкція тут. А як перевірити їх читаєте в наступній частині статті.

Ремонт своїми руками світлодіодної лампи.

Будь-яка світлодіодна лампочка складається: з одного, але частіше з декількох і так само десятків світлодіодів і схеми їх живлення, почнемо з ремонту останньої.

Отже, як Я вже розповідав, потужні світлодіодні (або LED) панелі або лампи йдуть з окремим блоком, що 

спрощує його ремонт як окремого блоку, або міняємо на новий або розкриваємо шукаємо несправні деталі і перепаиваем їх.

Але найпоширеніші – це недорогі LED лампи китайського виробництва з бестрансформаторным випрямлячем, що складається з діодного моста з конденсаторами і світлодіодами на одній платі. Більш потужні і дорогі моделі йдуть зі спеціальним драйвером для електроживлення (дивіться малюнок праворуч).

Ми розглянемо ремонт самих простих і поширених варіантів LED ламп, що складаються з стандартного цоколя і групи з декількох десятків світлодіодів.

Ремонт почнемо з перевірки бестрансформаторного випрямляча, які повинен видавати постійну напругу в межах від 5 до 20 Вольт і ток – до 0,1 Ампера.

·         Як правило, найчастіше в такій схемі перегорає дешевий китайський конденсатор на 1 мкф 400 В (інколи навіть можна зустріти на 250 В). Конденсатор на схемі не перевірити, тому купуємо і міняємо його відразу. Коштує він всього близько 3-5 російських рублів.

·         Рідше ламаються струмообмежувальні низькоомні резистори і діоди, перевірити можна в мультиметром в режимі омметра або прозвонки способом описаним тут.

·         Після того, як переконаєтеся в справності джерела живлення- переходьте до перевірки світлодіодів. Для цього беремо батарейку Крону на 9 Вольт і по черзі через резистор 1 кОм подаємо напругу на кожен світлодіод. На несправному — просто замкніть його висновки, тоді решта зможуть заробити, але може будуть світити трохи яскравіше.

·         Якщо світлодіодів не більше десятка в лампі і більшість перегоріло – рекомендую тим, хто вміє паяльником працювати – випаяти з плати всі старі світлодіоди, потім перевернути на іншу сторону, де розташовані контактні доріжки і припаяти прямо до них світлодіоди з LED стрічки. Подивіться, що у нас вийшло. Стрілки вказують на світлодіодну стрічку з якої були взяті світлодіоди.

Увага, світлодіод підключається тільки через струмообмежуючий резистор або опір, подбираемое індивідуально в залежності від напруги джерела живлення і робочого струму світлодіода. Мені пощастило на стрічці і в лампі резистори виявилися однакової величини. Якщо вони будуть різними, тоді доведеться зі світлодіодним стрічки випаяти і перенести ще і резистори.

Рекомендую купувати LED стрічки, на яких менша кількість світлодіодів і велика їх потужність, а те, чи буде тьмяно світити.

Заміна і ремонт світильників денного світла (люмінесцентних).

5.ЛАМПИ ДЕННОГО СВІТЛА

Люмінесцентні лампи більш економічні, і споживають значно менше електроенергії, ніж звичні для нас лампи розжарювання. Зараз при боротьбі за енергозбереження у всьому світі, різновидів люмінесцентних ламп з кожним днем все збільшується і збільшується на малюнку 2-65 наведено кілька прикладів люмінесцентних ламп або як ще їх називають – лампи денного світла, економки або енергозберігаючі лампи.

Типова лампа денного світла включає в себе баластний резистор. По своїй суті баластний резистор являє собою трансформатор, піднімає напругу в момент пуску лампи зі 120 – 220 вольт до 300 вольт, а після пуску понижувальної напругу до необхідних для роботи лампи значень.

Всі лампи денного світла мають трубчасту форму, можливо зігнуту або пряму з кожного кінця трубки є катод і анод. Внутрішня поверхня в трубках покривається люмінесцентним (самосветящимся) складом. Трубки заповнюються газом аргоном і парами ртуті приклад розташований на малюнку 2-66. Трубки бувають білі – денного світла і кольорові.

ЗАМІНА АБО УСТАНОВКА СВІТИЛЬНИКІВ ДЕННОГО СВІТЛА

Якщо ваша лампа денного світла стара, то вам необхідно замінити її на нову лампу. Більш сучасні конструкції ламп денного світла є і більш ефективними і поставляються вже в зборі готові до кріплення на стелю або стіни, а також інші передбачені місця для установки. Найчастіше до стельової коробки кріпиться підставу світильника за допомогою гвинтів або трубки з різьбленням, якщо вона є на стельової коробці (рис. 2-67), до стелі такі світильники можуть кріпитися за допомогою швидкого монтажу.

При виборі люмінесцентних світильників ви зіткнетеся з великим вибором даних виробів, кілька ламп ми покажемо на малюнку 2-68. Найчастіше стартер кріпиться до основи і захищається пластиковим кожухом. Світильники завжди продаються в зборі, з проводами, так що вам залишиться лише підключити дроти світильника до проводці. Не плутайте дроти по кольорам, підключайте суворо колір до кольору, якщо ж у вашій проводці немає відповідного кольору проводів то підключіть згідно інструкції перевіривши спочатку де у вас фаза і нуль. На малюнку 2-69 ми розглянемо типову схему підключення люмінесцентного світильника.

Світильник денного світла з попереднім розігріванням включає в себе стартер – круглий елемент, встановлений на одному з кінців світильника рис. 2-70. При деяких несправності необхідна заміна стартера, для заміни стартера його необхідно повернути в цоколі проти годинникової стрілки, і витягнувши старий стартер поставити на його місце новий повернувши в цоколі за годинниковою стрілкою. В таких світильниках встановлюють люмінесцентні трубки з двома штирями на кінцях.

Люмінесцентні світильники миттєвого включення мають баластний резистор забезпечує високу напругу необхідну для іонізації газу в трубці. Відразу ж після появи світіння напруга знижується до необхідного робочого напруги. Світильники миттєвого включення все більше витісняють світильники мають стартер.

Хоча люмінесцентні світильники та більш надійні, ніж лампи розжарювання але і вони ламаються. Нижче в таблиці 2-3 ми розглянемо найбільш часто зустрічаються несправності, а також способи їх усунення.

Домашнє завдання: підручник В.В.Чорна, С.В.Чорний Технологія електромонтажних робіт с.174-184

Е-21 Монтаж ТО та ремонт освітлювальних установок

                                             Монтаж ТО та ремонт освітлювальних установок

1.Електричні джерела світла

2.Схема вмикання ламп розжарювання

3.Схема вмикання люмінесцентних ламп

4.Дефекти в освітлювальних установках 

5.Експлуатація освітлювальних установок

6.Безпека праці при монтажі

4.Пояснення нового матеріалу

1.Електричними джерелами світла є лампи розжарювання, люмінесцентні лампи низького тиску та ртутні лампи високого тиску.

Електричні лампи розжарювання (рис.2.1, а) найпоширеніші. Принцип дії ламп розжарювання ґрунтується на перетворенні електричної енергії, що підводиться до її волоска, на енергію видимих випромінювань, які впливають на органи зору людини і створюють у неї відчуття світла, близького до білого. Процес перетворення відбувається в лампі при нагріванні її волоска з вольфраму до 2600—2700 °С. Волосок лампи не перегоряє, оскільки температура плавлення вольфраму (3200—3400 °С) значно вища за температуру розжарювання волоска, а також внаслідок того, що з колби лампи видалене повітря або колба заповнена інертними газами (сумішшю азоту, аргону, ксенону), в середовищі яких метал не окислюється.

Рис. 2.1. Електричні лампи: а — розжарювання; б — люмінесцентна низького тиску; в - дугова ртутна високого тиску; 1 — цоколь; 2 — ніжка; 3 — електрод; 4 — гачок; 5 — колба; 6 — волосок; 7 — трубка; 8 — резистор; 9 — основний електрод; 10— кварцовий пальник; 11 — додатковий електрод; 12 — люмінофор: 13 — скляна трубка

Прилади освітлювальних електроустановок призначені для приєднування джерел світла до електричної мережі, керування джерелами світла і забезпечення необхідних режимів роботи освітлення, які визначаються місцевими умовами, наприклад характером виробництва, тривалістю світлового дня.

До найпоширеніших приладів освітлювальних електроустановок належать патрони (рис.22), вимикачі (рис.23, а, б), перемикачі (рис 23, в), штепсельні розетки з вилками стартерні пристрої для пуску люмінесцентних ламп тощо.

За конструкцією, призначенням і способом встановлення розрізняють патрони підвісні, арматурні з ніпелем або ніпельною шийкою (рис. 2.2, а, б, в), підвісні напівгерметичні з металевим вушком (рис 2.2, г), стельові (рис. 2.2, д) і стінні (рис. 22, в). Патрони відповідно до розмірів цоколів ламп бувають з нарізкою 14, 21 і 40 мм.

Рис. 2.2. Патрони а — арматурний з корпусом із пластмаси, б — арматурний з корпусом із латуні, в — арматурний з корпусом із фарфору, г — підвісний напівгерметичний; д — стельовий пластмасовий, є — стінний фарфоровий похилий, 1 — корпус; 2 — фарфоровий вкладень, 3 — контактні гвинти для приєднування проводів до центрального контакту і гільзи 4 — контакт, 5 — нарізна гільза, 6 — сталеве вушко для підвішування патрона

2.Схема вмикання ламп розжарювання

В освітлювальних електроустановках для керування лампами розжарювання застосовують кілька схем. Так, дві і більше ламп розжарювання можуть приєднуватися до мережі однополюсним вимикачем (рис.3.1, а).

Рис. 3.1. Схеми приєднання ламп розжарювання. а — з одним вимикачем; б — з двома вимикачами; в — з одним перемикачем; г — з двома перемикачами; д — на лінійну напругу; є — на фазну напругу

Керування п'ятьма лампами здійснюється двома розташованими поруч однополюсними вимикачами (рис.3.1, б). При повороті першого вимикача вмикаються дві лампи, а при повороті другого — ще три лампи. Таку схему вмикання ламп застосовують у великих приміщеннях з режимом роботи, що потребує різного ступеня освітлення.

Якщо необхідна поперемінна зміна кількості ламп, що вмикаються (наприклад, у люстрі), їх приєднують до мережі за допомогою люстрового перемикача (рис.3.1, в). З першим поворотом перемикача вмикається одна лампа з трьох, з другими поворотом — дві інші, але вимикається перша лампа, з третім поворотом вмикаються всі лампи, а з четвертим — усі лампи, люстри вимикаються.

При необхідності незалежного керування однією або кількома лампами з двох місць застосовують схему з двома перемикачами, з'єднаними двома перемичками і проводом (рис.3.1, г). Наявність перемичок і проводу, який іде від перемикача до лампи, створює необхідні кола. Цю схему використовують при освітленні коридорів та сходових кліток Житлових будинків і підприємств» а також тунелів з двома або кількома виходами.

Лампи освітлювальних електроустановок, які живляться від трипровідної системи трифазного струму, вмикають між двома фазами мережі (рис.3.1, д) а ті, що живляться від чотирипровідної мережі,— між фазним і нульовим проводами (рис. 3.1, є).

3. Схеми вмикання люмінесцентних ламп

Люмінесцентні лампи можуть вмикатися в електричну мережу за стартерною і безстартерною схемами запалювання.

Рис. 4.1. Принципова схема вимикання люмінесцентної лампи стартерним запалюванням

При вмиканні ламп за стартерною схемою запалювання (рис. 4.) стартером є газорозрядна неонова лампа з двома (рухомим і нерухомим) електродами.

Люмінесцентну лампу вмикають у електричну мережу лише послідовно з баластним опором, який обмежує зростання струму в лампі і таким чином запобігає її руйнуванню. В мережах змінного струму як баластний опір застосовують котушку з великим індуктивним опором – дросель.

Запалювання люмінесцентної лампи відбувається таким чином.

Під час вмикання лампи між електродами стартера виникає тліючий розряд; його теплота нагріває рухомий біметалевий електрод. При досягненні певної температури нагрівання рухомий електрод стартера, згинаючись, замикається з нерухомим, утворюючи електричне коло, по якому протікає струм, необхідний для попереднього підігрівання електродів лампи. Підігріваючись, електроди починають випускати електрони. Під час проходження струму в колі електродів лампи розряд у стартері зникає, внаслідок чого рухомий електрод стартера остигає і, розгинаючись, повертається у вихідне положення, розриваючи при цьому електричне коло лампи. Під час розривання електричного кола до напруги мережі додається електрорушійна сила самоіндукції дроселя, і імпульс підвищеної напруги, що виник у дроселі, викликає дуговий розряд у лампі та її запалювання. З виникненням дугового розряду напруга на електродах лампи і паралельно з'єднаних з ними електродах стартера знижується настільки, що виявляється недостатньою для виникнення тліючого розряду між електродами стартера. Якщо запалювання лампи не відбудеться, то на електродах стартера з'явиться повна напруга мережі і весь процес повториться.

Для вмикання люмінесцентних ламп застосовують спеціальні стартерні і безстартерні пускорегулювальні апарати (ПРА), що являють собою комплектні пристрої, які забезпечують надійне запалювання і нормальну роботу ламп, а також підвищення коефіцієнта потужності та зниження пульсації світлового потоку ламп. У ПРА встановлюють також пристрої, що заглушують перешкоди радіоприймання.

4.Найбільш характерні випадки несправностей люмінесцентних ламп і способи їх усунення.

1.Лампа не запалюється. Причиною може бути порушення контакту або обрив дротів, обрив електродів в лампі, несправність стартера і недостатня напруга в мережі. Для визначення і усунення несправності перш за все слід змінити лампу, якщо вона знов не горітиме, замінити стартер і перевірити напругу на контактах утримувача. При відсутності напруги на контактах утримувача лампи необхідно знайти і усунути обрив мережі і перевірити контакти у місцях приєднання проводів до баластного опору і утримувачів.

2.Лампа мигає, але не зажигается, свічення спостерігається тільки з одного кінця лампи. Причиною несправності може бути замикання в проводах, утримувача або у виводах самої лампи Для усунення несправності необхідно переставити лампу так, щоб кінець, що світиться і несправний, помінялися місцями. Якщо при цьому несправність не буде усунена, слід замінити лампу або шукати дефект в утримувачі або проводці.

3. На кінцях лампи видно тьмяне оранжеве свічення , яке то зникає, то знов з'являється, але лампа не запалюється. Причина несправності - наявність повітря в лампі. Така лампа підлягає заміні.

4. Лампа спочатку запалюється нормально, але потім спостерігається сильне потемніння її кінців і вона гасне. Звичайне таке явище пов'язано з несправністю баластного опору, не забезпечуючого необхідний режим роботи лампи. В цьому випадку слід замінити баластний опір.

5.Лампа періодично запалюється і гасне. Це може відбутися в результаті несправності лампи або стартера. Необхідно замінити лампу або стартер.

6.При включенні лампи перегорають спіралі і чорніють кінці лампи. В цьому випадку слід перевірити напругу живлячої мережі і відповідність його напрузі лампи, що підключається, а також баластний опір. Якщо напруга мережі відповідає напрузі

лампи, то несправний баластний опір, який повинен бути замінено. Освітлювальні пристрої з люмінесцентними лампами необхідно щодня оглядати і усувати відмічені дефекти. Не рідше за один раз на місяць люмінесцентні лампи і всю освітлювальну апаратуру потрібно очищати від пилу і перевіряти в роботі.

Черговий монтер, обслуговуючий освітлювальні установки, повинен мати в запасі справні лампи і стартери в кількості 5-10% загального числа ламп, що знаходяться в експлуатації. Зберігати лампи слід у заводській упаковці на спеціальному стелажі або в ящику окремо від несправних ламп.

5.Для експлуатації освітлювальних електроустановок стан ізоляційних матеріалів дуже важливий.

Забрудненість і запорошеність електроізоляції знижує її електроізоляційні властивості. Перегрівання ізоляції одночасно з пониженням електроізоляційних властивостей робить її крихкою і механічно менш міцною. Внаслідок цього виникають електричні пробої, які призводять до виходу з ладу електроустановок.

Наступним елементом, що відіграє важливу роль під час експлуатації проводок є електричні контакти, які при експлуатації постійно окислюються і слабнуть. Тому перехідний опір контактів збільшується, що викликає їх недопустиме перегрівання і знижен­ня якості.

Щоб забезпечити безперебійну роботу електропроводок і нормальний термін їх роботи, в процесі експлуатації здійснюють відповідний нагляд і своєчасний ремонт. Нагляд здійснюють шля­хом систематичних перевірок їх технічного стану.

Необхідна частота оглядів електропроводок залежить переважно від умов довкілля. У цехах вологих, запорошуваних, з парою і газа­ми, що шкідливо впливають на ізоляцію електропроводок, огляд проводять частіше ніж в цехах з нормальним середовищем. Графік оглядів затверджує головний енергетик підприємства. У приміщеннях з нормальним середовищем огляд електропроводок проводять один раз на шість місяців, а в приміщеннях з неблагополучним середови­щем (сирих, з їдкою парою) — один раз на три місяці. Ремонт здійснюють в міру необхідності, на основі результатів огляду.

Під час оглядів заборонено знімати електротехнічні попереджу­вальні плакати й огорожі, а також наближатися до частин електро­установок, що перебувають під напругою. Якщо при оглядах виявле­но несправності, то про це повідомляють безпосередньо начальника й одночасно роблять відповідний запис в експлуатаційному журналі.

При оглядах електропроводок звертають увагу на загальний стан ізоляції і відсутність в ній видимих пошкоджень: міцність закріплення електропроводки та конструкцій, що підтримують кабель й інші елементи електромережі; відсутність натягу провод­ки в місцях розгалуження. При оглядах запобіжників звертають увагу на їх справність і відповідність до навантаження й перерізу проводів. В місцях, де є можливість ураження електричним стру­мом, перевіряють наявність попереджувальних надписів, плакатів і огороджень. Перевіряють також стан кабельних воронок, відсутність у них протікання, наявність бірок, а також щільність контактів у місцях приєднання жил кабелів. При оглядах необхідно також звертати увагу на стан заземлювального пристрою і надійність контактних з’єднань у ньому.

Заміну плавких вставок і дрібний ремонт освітлювальної елек­тропроводки можна виконувати лише при знятій напрузі.

Крім згаданих оглядів необхідно здійснювати контроль за ста­ном електропроводки за допомогою періодичних вимірювань опо­ру ізоляції, навантажень й електричної напруги мережі в різних точках. Періодичність цих вимірювань, а також вибір точок для вимірювань залежать від місцевих умов і вказані в інструкції підприємства. В сирих і запорошуваних приміщеннях опір ізоляції вимірюють двічі на рік, а в приміщеннях з нормальним середови­щем – один раз на рік.

Слід зауважити, що навіть за найсприятливіших умов експлуатації електропроводок їх ізоляція під впливом різних при­чин поступово погіршує свої властивості (старіє), тому періодично електропроводку необхідно замінювати на нову.

Під час експлуатації проводок контролюють і їх струмове навантаження. Це зумовлено тим, що електричні навантаження можуть з різних причин змінюватися. Перевантаження проводів протягом тривалого часу призводить до небажаного перегрівання електричної ізоляції. Якщо перевірки покажуть, що перевантажен­ня проводки систематичне, то необхідно вжити заходів щодо роз­вантаження мереж або їх підсилення. При підсиленні електропро­водки потрібно стежити за тим, щоб струми в нових проводах і кабелях не перевищували значень, встановлених ПУЕ.

Важливе значення для правильної експлуатації електроустатку­вання має величина напруги. Ця величина змінюється протягом доби. В час максимального споживання електроенергії напруга в електромережі знижується, а в години мінімального споживання підвищується. Електроспоживачі працюють нормально до тих пір, поки коливання напруги не вийдуть за певні межі. Якщо перевірками буде виявлено, що коливання напруги перевищують допустимі значення, то слід вжити заходів, які б допускали регулю­вання величини напруги (наприклад, використати трансформатори).

Бувають випадки, що під час експлуатації якась окрема лінія більше місяця не працювала. За цей час лінія могла бути пошкод­жена або відсиріти. В таких випадках непрацюючу лінію перед її вмиканням уважно оглядають і перевіряють стан її ізоляції.

Дрібний ремонт проводок складається з таких робіт: заміни несправних ізоляторів, штепсельних розеток і вимикачів; закріплення проводки, що провисає; відновлення електромережі в місцях її обриву; заміну запобіжників.

До обсягу середнього ремонту входять заміна електропровод­ки з пошкодженою ізоляцією, включаючи трубопроводи; перетягування проводів, що мають неприпустимо велике провисання; ре­монт муфт і воронок.

При капітальному ремонті повністю переобладнують цехові електромережі, в тому числі всі зношені елементи.

6.Безпека праці при монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті освітлювальних електроустановок

1.      При монтажі, технічному обслуговуванні та ремонті електропроводок і освітлювальних установок користуються інструментами з ізольованими ручками.

2.      Під час виконання роботи бути особливо пильним.

3.      Усі прилади матеріали а також інструмент розміщувати так, щоб порушення центра тяжіння не призвело до їх падіння.

4.      До монтажу та ремонту електропроводок і освітлювальних установок необхідно  пересвідчитись у відповідності номіналів запобіжників напрузі живлючої мережі та номінального струму.

5.      Чистити арматуру світильників та заміняти лампи необхідно при вимкнутій напрузі.

6.      Перевіряти та ремонтувати (на місці) світильники з газорозрядними лампами, пускорегулювальну апаратуру, трансформатори, автотрансформатори і статичні конденсатори при вимкнутій напрузі.

7.      При експлуатації ртутних лампи, робоча температура яких досягає до 400 ⁰С, викручувати лампу із світильника можна лише через 8-10 хв. після відключення.

8.      При використані переносних світильників в приміщеннях з підвищеною небезпекою до 42 В. В особливо небезпечних – 12 В.

9.      При обладнані переносного освітлення використовувати понижуючий трансформатор 220/42 чи 220/12 В. Трансформатор повинен мати надійну ізоляцію обмоток.

10. Електромонтери повинні бути забезпечені справним і випробуваним підвищеною напругою інструментом. Плоскогубці, кусачки, круглогубці повинні мати на рукоятках ізоляційні чохли, а відкрутки – ручки із ізоляційного матеріалу.

11. Необхідно запобігати ушкоджень ламп від ударів, струсів.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, записати короткі відомості. Підручник В.В.Чорна , С.В.Чорний "Технологія електромонтажних робіт" с.159-160

Е-21 Джерела світла

                                                     Джерела світла
1.Штучні джерела світла
2.Порівняльний аналіз джерел світла
3.Типи ламп

1. До штучних джерел світла можна віднести всі освітлювальні прилади, які ми використовуємо в повсякденному житті, всі ліхтарі і лампи, що оточують нас на вулиці або в приміщенні, а також декоративне освітлення у вигляді світлодіодних гірлянд і світильників всіляких конструкцій.

    У загальній класифікації можна зустріти такі штучні джерела світла: лампа розжарювання, газорозрядна, люмінесцентна, галогенна, енергозберігаюча і світлодіод, він же LED. Кожна з конструкцій випромінює світло, однак принцип дії у них різний. У лампі розжарювання світло виробляється внаслідок нагрівання металевої пружини потоком електричного струму. Газорозрядні лампи працюють на парах ртуті або натрію, практично за таким же принципом працюють люмінесцентні лампи, проте в їх структурі крім парів ртуті присутній шар люмінофора, нанесений на внутрішню поверхню скляної трубки.

    Галогенні лампи по своїй структурі нагадують лампи розжарювання, тільки її балон наповнений парами брому або йоду, це подовжує термін служби і рівень яскравості. Енергозберігаючі лампи, які все частіше можна зустріти як в житлових приміщеннях, так і в офісах або торгових центрах, являють собою зменшену версію люмінесцентної лампи, більш практичну і стійку до пошкоджень. LED-лампи працюють від напівпровідників, що випромінюють світло під впливом електричного струму.

    Сучасні діоди прийнято вважати самим економічним і безпечним для людини і екології варіантом освітлення. У їх виробництві не використовуються небезпечні речовини на зразок парів ртуті, а також все частіше скло замінюють більш безпечними матеріалами. Крім того, діоди практично не нагріваються, а значить не можуть стати причиною пожежі, що особливо важливо в житлових і офісних приміщеннях.

2.Порівняльний аналіз джерел світла

Напевно Ви що-небудь знаєте про лампи різних типів, однак навряд чи вивчали це питання занадто глибоко. В даному огляді ми вирішили розкрити ряд технічних нюансів більш повно, щоб кожен споживач чітко розумів, що являють собою різні типи лампочок та які існують характеристики ефективності їх роботи.

 

Світлова віддача

Щоб розуміти, на що варто звертати основну увагу, проаналізуємо базову характеристику лампи – світлову віддачу. Дана величина вимірюється в Лм/Вт, тобто показує нам, скільки одиниць світлового потоку (люменів) ми можемо отримати від кожної спожитої виробом одиниці енергії (ватта).

Неважко побачити, що цей показник за своєю суттю відображає рівень енергетичної ефективності лампи. Якщо Вам здається, що галузь виробництва лампочок вже повністю усталилася та практично не розвивається – це не так. Навпаки, зараз виробники ламп всіх типів борються саме за те, щоб наблизити реальну світлову віддачу своїх виробів до теоретично досяжних меж. У чому полягають ці межі? Тут все просто: це та величина світлової віддачі, яка може бути досягнута при повному перетворенні електричної енергії у видиме світло необхідної яскравості.

Крім суто технологічних складнощів, є також певні обмеження, що вносяться механізмами сприйняття світла людиною. Рівень чутливості наших очей неоднаковий при різних довжинах хвиль, які випромінюються джерелом світла. Найкраще ми бачимо жовто-зелену частину оптичного спектру (близько 555 нм), але в інших його областях чутливість знижується. Таким чином, в технічну систему координат, сформовану поняттями «світловий потік» та «потужність», включається третій фактор, фізіологічний. Для його позначення застосовують термін «видиме світло», який досить чітко вказує на важливість однієї обставини: в кінцевому підсумку пріоритет має не те, скільки становить співвідношення Лм/Вт, а те, яким чином людське око сприймає результат випромінювання при даній світловий віддачі джерела.

Припустимо, ми використовуємо новітню лампочку, яка здатна видавати максимальний рівень перетворення електроенергії у світло. При цьому будемо також вважати, що необхідний нам відтінок якраз знаходиться в середині оптимального для нас жовто-зеленого діапазону. У цих умовах ми могли б отримати рекордну світлову ефективність – близько 680 Лм/Вт для значення світлової хвилі в 555 нм. Якщо ж ми візьмемо значення для червоного кольору, яке нами розрізняється набагато гірше, то отримаємо 180 Лм/Вт за довжини хвилі в 630 нм. Таким чином, очевидною є колосальна різниця між розривом в діапазоні кольору світіння та зміною величини видимого світла. Тому щоб домогтися білого світла, необхідно провести змішання випромінювань в різних спектрах у правильній пропорції. При цьому сам спектр може бути як суцільним, так і лінійчатим, а часом навіть смугастим.

Колір та світло

Незважаючи на певну мовленнєву спорідненість цих слів, з оптичної точки зору це поняття лише пов'язані, але не мають однозначної взаємної кореляції. Навіть банальний білий світ від люстри, розташованої в приміщенні, визначається колірністю й типом лампочки, що потребує її попереднього аналізу, інакше Ви ризикуєте отримати зовсім не той результат, на який розраховували.

Житлові кімнати прийнято освітлювати теплими тонами на рівні колірної температури 2700-3000К. Такі відтінки сприяють заспокоєнню, допомагають відпочити і розслабитися після трудового дня. Через колір нашої шкіри в такому освітленні ми виглядаємо найприродніше.

Офіс, робочий кабінет або письмовий стіл можна освітлити набагато більш холодним світлом. Він має колірну температуру на рівні 4000-4500К та відмінно підійде для охоплення великої території. Знову ж, зелень на підвіконні кабінету буде виглядати при ньому більш насичено, а це, як відомо, корисно для втомлених від комп'ютера очей. Раніше для офісів нерідко застосовували галогенові лампи з колірною температурою близько 3000К. Хоч даний тип з самого початку й має більш холодний тон світіння, за цих величин він може створювати на предметах «ефект старовини»: сторінки книг і листя рослин будуть виглядати пожовклими, а меблі – вицвілими.

Грамотний розподіл ламп з різним спектром може давати дуже цікаві результати. Наприклад, непогано себе зарекомендувало вуличне двокольорове освітлення, при якому проїжджа частина освітлюється добре розпізнаваним жовто-зеленим світлом, а тротуари – концентруючим увагу прохолодним білим.

 

Передача кольору

У внутрішніх приміщеннях теж можна вдаватися до прийомів комбінування, подібних до описаного раніше, але робити це слід з обережністю. Справа в тому, що у невеликому просторі буде дуже помітна «різношерстість» освітлення, а це не тільки неестетично, а й на підсвідомому рівні викликає у людини дискомфорт.

Незважаючи на важливість однорідності кольору освітлення, в інтер'єрах на перший план виходить саме передача кольору. Щоб люди, речі і предмети меблів виглядали звично і природно, у ламп повинен бути суцільний спектр випромінювання з високим індексом CRI. Орієнтиром при цьому є сонячне світло, чия колірна температура протягом дня змінюється від 1800К до 6000К, але передача кольору залишається незмінно високою.

Зазвичай лампи розжарювання і якісні галогенки не грішать спотвореннями, оскільки мають суцільний спектр, але розрядні лампи можуть досить погано передавати кольори предметів через наявність у їх спектрах смуг та ліній. Не завжди виробники пишуть індекс передачі кольору прямо на упаковці ламп, проте в фірмових каталогах можна знайти більш повну інформацію з цього приводу. Там даний показник наводиться в одиницях Ra або вказується як індекс CRI. Ціна поділки, нульова відмітка і максимум (100 одиниць) в обох шкал однакові, тому можна не боятися переплутати значення при виборі.

У класичному випадку за еталон взяті 8 зразків світла. Лампочки розжарювання наближаються до значення в 100 од., розрядні лампи (наприклад, натрієві) можуть мати діапазон індексу від 20 до 95 од. і т.д. Заради справедливості, хочемо зазначити, що індексом Ra ще потрібно навчитися користуватися. Люмінесцентні лампи та білі світлодіоди з рівнем Ra=80 позиціонуються як вироби з «гарною» передачею кольорів, проте допускається, щоб навіть в них один колір трохи «випадав з обойми». З'ясувати подібні нюанси можна тільки методом спроб та помилок, а тому у досвідчених дизайнерів і архітекторів вже є власна база перевірених освітлювальних приладів.

З кожним роком асортимент лампочок різних типів і форм тільки зростає. Переважну частину споживчого попиту як і раніше становлять лампи розжарювання, проте їх поступово витісняють з ринку галогенові, люмінесцентні, енергозберігаючі (КЛЛ) та світлодіодні лампочки. Останні два типи зараз розташовуються на гребені хвилі, проте з технічної точки зору КЛЛ помітно програють світлодіодним – як у плані економічності, так і з експлуатаційної точки зору. Виробники регулярно вдосконалюють свою продукцію, що дає нам можливість сподіватися на якісно новий виток в сфері освітлювальної техніки, який належить побачити людству в найближче десятиліття.

3.Типи ламп

Далі коротко розглянемо окремі типи ламп з урахуванням вже знайомих нам характеристик. Зараз на ринку можна знайти таку продукцію:

• лампи розжарювання;
• галогенові лампи;
• люмінесцентні лампи;
• енергозберігаючі лампи (КЛЛ);
• світлодіодні лампи;
• модулі на базі світлодіодів.

Лампи розжарювання

Цей різновид лапочек добре відомий усім нам з дитинства. У скляній колбі розташовується вольфрамова нитка, яка нагрівається при проходженні через неї електричного струму. У порівнянні з іншими типами, їхня світлова віддача виглядає сміховинно: близько 10-15 Лм/Вт. З точки зору якості перетворення енергії, вони також помітно програють іншим типам, оскільки більшою мірою витрачаються на отримання тепла, аніж на вироблення світла.

Вони випромінюють дуже теплі тони (колірна температура близько 2600-2700К) і мають найвищий рівень передачі кольору (Ra=100). Проте, ресурс роботи у даних виробів невеликий – близько 1000 годин, що також неймовірно мало для сучасних освітлювальних приладів. Незважаючи на те, що більшість людей знають про це, продажі лампочок розжарювання стабільні як і раніше. Причиною попиту є низька ціна продукції і її традиційність, що укорінена в нашій свідомості.

Галогенові лампи

Галогенки є більш сучасним типом ламп, заснованим на ефекті світіння спіралі в газовому середовищі. Для їх виготовлення використовуються спеціальні сорти кварцового скла, що забезпечує багаторазове віддзеркалення світлотеплового випромінювання всередину колби. Світлова віддача таких ламп тримається на рівні 30 Лм/Вт, а колірна температура коливається від 3000 К для переважної більшості типових моделей – та до 4200 К для лампочок денного світла.

Якщо галогенка виготовлена солідної фірмою, її Ra буде наближатися до 100. Кут розсіювання таких ламп без відбивачів невеликий, тому вони частіше застосовуються для фокусування світла на окремих об'єктах. Термін служби перевищує аналогічний показник попереднього типу в 2-4 рази, тобто становить близько 2000-4000 годин.

Люмінесцентні лампи

Люмінесцентні лампи являють собою довгий циліндр, наповнений парами ртуті, з розташованими усередині електродами. В електричному полі пари починають випромінювати УФ-промені, що провокує люмінофор, нанесений на стінки трубки, світитися в видимому діапазоні. Залежно від класу, такі лампи можуть забезпечувати або середню передачу кольору Ra=80 при світловій віддачі до 104 Лм/Вт, або ж Ra=90-98 при світловіддачі близько 88 Лм/Вт. Особливістю люмінесцентних ламп є необхідність використання пускорегулювальних пристроїв. Проте, їх сильною стороною є довговічність – в офісах такі лампи можуть успішно працювати понад 20 тис. годин.

Енергозберігаючі лампи

Відомі зараз як «енергозберігаючі», такі лампи мають другу, більш правильну назву, КЛЛ – компактні люмінесцентні лампи. За своєю будовою вони є доповненням до попереднього типу, тільки трубка тут закручується в спіраль. Їх світловіддача в середньому становить до 75 Лм/Вт при колірній температурі 2700-6000 К та індексі передачі кольору понад 80 од. В останні п'ять років вони отримали велике поширення як заміна традиційних лампочок у всіх сферах застосування останніх. Незважаючи на достатню простоту ламп цього типу та помірну вартість, їх потенціал переоцінений, і експерти стверджують, що ажіотаж навколо КЛЛ викликаний більшою мірою рекламою, аніж реальною ефективністю виробу.

Світлодіодні лампи

Існує два основних види світлодіодних ламп: SMD і LED filament. Тут ми не будемо заглиблюватися в технологію їх виробництва і порівнювати їх (для цього в нас є окрема стаття), але зазначимо, що в основі їх всіх лежить робота світлодіодів. З технічної точки зору, на нинішній момент даний тип ламп займає лідируючі позиції.

При потужності лампи в п'ять ват, її світлова віддача складає 25Лм/Вт, а рівень передачі кольору – понад 85 од. При цьому світлодіодні джерела мають поки вищу ціну, однак вона повністю компенсується терміном служби: від 50 до 100 тис. годин.

Можна говорити, що даний тип лампочок зробив своєрідну революцію, перевівши ефективне освітлення на твердотільні матеріали. З урахуванням їх високої економічності, найближчим часом ніякі конкуренти світлодіодам не страшні.

Модулі на базі світлодіодів

Світлодіоди потроху починають заповнювати всі сфери життя, а тому багато виробників намагаються адаптувати їх під різні господарські та громадські потреби. Першою на черзі стоїть заміна тих ламп, які потрібні для створення колірних ефектів. У порівнянні з лампою розжарювання, доповненої світлофільтром, кілька діодів виглядають набагато більш зручними і економічними.

Муніципалітети великих закордонних міст передбачають переведення на світлодіоди практично всіх сигнальних об'єктів інфраструктури: світлофорів, вуличних ліхтарів, наземної навігації, стоп-сигналів на комунальній техніці та ін. Такі вироби споживають набагато менше енергії і потребують заміни лише раз в 5-7 років, що робить їх незрівнянно більш вигідними для місцевих бюджетів.

 

Домашнє завдання : підручник В.В.Чорна, С.В.Чорний "Технологія електромонтажних робіт"

 с.159-160