Монтаж апаратів ручного керування
1.Монтаж апаратів ручного керування
2.Монтаж апаратів керування
1.Під ручним
управлінням мається на увазі включення або відключення апаратів обслуговуючим
персоналом. Основними апаратами ручного управління є рубильники, пакетні
вимикачі і перемикачі, контроллери і командоконтролери, кнопки.
Рубильники – прості апарати ручного управління, що випускаються одно-, двух- і
триполюсними. Комутуючим елементом рубильників є рухливий ніж, що входить при
включенні в губки контактних стійок. Основний принцип дії рубильників зберігається для
рубильників складніших конструкцій, що використовуються в системах управління
устаткуванням.
Мал. 51.1. Блок
запобіжник-вимикач БПВ-34: 1, 4 – верхні і нижні губки вимикача; 2 –
рукоятка; 3 – запобіжник
|
У ряді випадків один апарат
може поєднувати декілька функцій, наприклад в деяких сучасних рубильниках як
ножі використовують запобіжники. Такі рубильники одночасно виконують функції
комутації і захисту. Блоковий рубильник-запобіжник БПВ містить три запобіжники
3, укріплених на загальній траверсі (мал. 51.1). При його включенні запобіжники
переміщаються разом з траверсой і їх ножами входять в губки 1 і 4 контактних
стійок. Ці рубильники випускають в закритому виконанні, причому відкидна кришка
має механічне блокування з рукояткою: відкрити кришку можна лише при
відключеному положенні рукоятки, а включити рукоятку – лише при закритій
кришці.
Плавкі запобіжники слугують найпростішими апаратами захисту електроустановок від перевантажень і коротких замикань. У кожному запобіжнику є плавка вставка, яка є
ослабленою ділянкою електричного кола і вибирається так, щоб при збільшенні струму більше
допустимого вона розплавлялася і тим самим розривала коло електроустановки,
що захищається.
Плавкі запобіжники мають залежну струмочасову характеристику
(мал. 51.2, а), тобто час розплавлення їх плавкої вставки залежить від струму,
що проходить: чим більше струм, тим швидше розплавляється плавка вставка. З
характеристики видно, що поки струм не перевищує Імін плавка вставка не плавиться, і лише
після перевищення цього значення вона буде розплавлятися тим швидше, чим більше
струм.
Мал. 51.2. Плавкий
запобіжник: а – характеристика, б – влаштування, в – плавка вставка, 1 –
затиск, 2 – контактний ніж, 3 – губка, 4 – накидна гайка, 5 – металева втулка, 6 – фіброва втулка
|
Випускаються трубчасті
запобіжники ПР-2 (мал. 51.2, б, в), ПН, ПП, НПН (крім НПН вони всі розбірні).
Запобіжники ПН-2, ПП-17 і ПП-18 можуть постачатися з покажчиком спрацьовування
і замикаючим контактом допоміжного кола, з покажчиком спрацьовування і
розмикаючим контактом допоміжного кола, без покажчика спрацьовування і
контактів допоміжного кола. Всі запобіжники, окрім ПР-2, заповнені кварцовим
піском і встановлюються у вертикальному або горизонтальному положенні.
Запобіжники випускають
на наступні номінальні напруги і струми: ПР-2 – до 500 В і від 10 до 1000 А
(плавкі вставки – на струми від 6 до 1000 А); НПН-60 – до 500 В і 60 А (плавкі
вставки – від 6 до 60 А); ПН-2 – до 380 В і від 100 до 600 А (плавкі вставки –
від 30 до 600 А); ПП-17 – до 380 В і 1000 А (плавкі вставки – від 500 до
1000А); ПП – 18 – до 660 В і від 160 до 1000 А (плавкі вставки – від 50 до 1000
А).
Номінальний струм плавкої вставки має бути не менше
розрахункового струму кола, що захищається. Для настройки від пускових струмів
електродвигунів струм плавкої вставки Івстповинен бути в
2,5 рази менше пускового струму Іп двигуна, якщо частота пусків невелика
і їх тривалість не більше 2 с; при більшій частоті пусків або їх тривалості
більше 2 с струм Івст =
Іп/(1,6÷2,0).
Для забезпечення селективності дії
плавкі вставки вибирають, користуючись струмочасовими характеристиками
запобіжників з врахуванням можливого їх розкиду за даними завода-виробника.
Плавкі вставки запобіжників калібрують так, щоб при нижньому значенні
випробувального струму вони не плавилися, а при верхньому плавилися протягом 1
год.
Мал. 51.3. Пакетний вимикач:
1 – рукоятка; 2 – вісь; 3 – пакети; 4, 5 – нерухомі і рухомі контакти; 6 –
виводи
|
Пакетні вимикачі (мал. 51.3) і перемикачі застосовують для комутації в
ланцюгах управління і сигналізації, в схемах пуску і реверсу двигунів невеликої
потужності, перемикання обмоток асинхронних двигунів із зірки на трикутник. Пакетний вимикач складається з ряду
шарів – пакетів 3, усередині яких знаходяться рухливий 5 і нерухомі 4 контакти.
Рухливий контакт 5 закріплений на осі 2, що обертається за допомогою рукоятки 1
і що має ряд фіксованих положень, в яких замикаються нерухомі контакти одного з
пакетів. Виводи 6 нерухомих контактів закріплено в корпусі вимикача. Недолік
таких пакетних вимикачів – низька надійність ковзаючих контактів.
Пакетні вимикачі
кулачкового типа, в яких електричний ланцюг замикається нерухомими контактами,
позбавлені такого недоліку. Рухливими контактами є діелектричні кулачки, які
залежно від їх конфігурації і положення осі вимикача замикають контакти.
Мал. 51.4. Барабанний
контролер: 1 – барабан; 2, 3 – рухомі і нерухомі контакти
|
Контролери, близькі
за принципом дії і функціями до пакетних вимикачів, застосовують для перемикань в
потужних електричних ланцюгах за певною програмою. З їх допомогою здійснюється комутація
в ланцюгах деяких кранів і інших механізмів, де програма роботи задається
контролерами.
Мал. 51.5. Секція кулачкового
контролера: 1, 6 – нерухомий і рухомий контакти; 2 – ролик; 3 – кулачок; 4, 5
– пружини
|
Розрізняють контролери барабанні і кулачкові. Комутація
ланцюгів в барабанному контролері (мал. 51.4) здійснюється при обертанні
барабана 1 і замиканні рухливих 2 і нерухомих 3 контактів. Рухливі контакти
виконані з міді або бронзи і відокремлені від барабана діелектричним
матеріалом. Наявність ковзаючого контакту, як вже наголошувалося, різко знижує
надійність апарату, тому частіше застосовують кулачкові контролери, що мають нековзні контакти, на які
впливають фасонні кулачки. Пристрій однієї з секцій кулачкового контроллера
показаний на мал. 51.5. При повороті кулачка 3, ролик 2 знаходиться або на
кулачку, або потрапляє в його виріз. Коли ролик котиться по кулачку, контакти 1
і 6 розведені і знаходяться в розімкненому стані. При попаданні ролика у виріз
контакти під впливом пружин 4 і 5 замикаються.
Командоконтролери, що є невеликими кулачковими контролерами, застосовують для
перемикання в малопотужних ланцюгах управління.
Кнопки застосовують
для замикання і розмикання електричних ланцюгів в схемах управління. (мал. 51.6). Виготовляють кнопки різноманітних
конструкцій (з різним набором замикаючих і розмикаючих контактів): з
самоповерненням у вихідне положення; з клямками, що фіксують положення після
натиснення; що включаються спеціальним ключем і ін.
Апарат, що складається з неіндуктивного (омічного) опору
і комутуючого пристрою, за допомогою якого можна регулювати цей опір, називають реостатом.
Мал. 51.6. Кнопки управління:
а – із замкнутим контактом, б – з розімкнутим контактом, в –
подвійна із замкнутим і розімкнутим контактом.
|
Залежно від
призначення розрізняють реостати пускові (для пуску електродвигунів),
пускорегулювальні (для пуску, і регулювання частоти обертання електродвигунів)
і збудження (для регулювання напруги генераторів). Одним з основних елементів,
що визначають конструктивне виконання реостата, є матеріал, з якого виконані
його опори (резистори). Розрізняють реостати металеві, рідинні і вугільні.
У реостаті електрична
енергія перетворюється на тепло, яке відводиться від резисторів шляхом їх
охолодження. За способом охолодження резисторів реостати можуть бути з
повітряним, масляним або водяним охолодженням.
Мал. 51.7. Пусковий реостат
постійного струму: а – вигляд спереду, б – вигляд збоку; 1 – рухомий контакт,
2 – лінійний контактор, 3 – максимальне реле, 4 – панель, 5 – контактна шина,
6 – нерухомі контакти ступенів резисторів, 7 – підставка реостата, 8 –
траверса, 9 – маховик приводу, 10 – кришка, 11 – елементи опору
(резистори)
|
В електроустановках
промислових підприємств застосовують переважно реостати з металевими
резисторами з повітряним або масляним охолоджуванням, що пояснюється простотою
їх конструкції, можливістю застосування в різних умовах роботи, а також великою
експлуатаційною надійністю. Переважна більшість пускових і пускорегулювальних
металевих реостатів загальнопромислового призначення виконані
із ступінчастим включенням резисторів.
Мал. 51.8. Резистори реостатів: а – рамковий з
дроту, б – рамковий із
стрічки, в – литий чавунний, г – каркасний; 1 –
вивід, 2 – дріт, 3 – стрічка, 4 – рамка, 5 – ізольований стрижень, 6 –
ізолятор пакету, елементів, 7 – ізоляційна міжелементна шайба, 8 –
чавунні елементи, 9 – опорна
стійка, 10 – трубчастий каркас з фарфору.
|
Пристрій пускового металевого реостата постійного струму
показаний на мал. 51.7, а, б. Резистори реостатів виготовляють з металів, що
володіють великим питомим електричним опором, температурною стійкістю,
механічною міцністю і корозійною стійкістю. До цих металів відносять фехраль і
ніхром з питомими опорами 1,18 і 1,13 Ом·мм2/м і максимально
допустимою температурою нагріву 850 і 1000 °С відповідно. Меншим питомим
електричним опором (0,8 Ом·мм2/м) і нижчою
допустимою температурою нагріву (400 °С) володіє чавун. Резистори з чавуну
широко застосовують в реостатах різного призначення через простоту їх
виготовлення (шляхом лиття) і порівняно низької вартості. Резистори пускових і
пускорегулювальних реостатів найчастіше є набором рамкових елементів, обмотаних
дротом (мал. 51.8, а, б) або стрічкою, рідше – литих чавунних (мал. 51.8, в). У
ряді реостатів використовують каркасні елементи з намотаною на них дротяною
спіраллю (мал. 51.8, г). Металеві резистори реостатів ушкоджуються дуже часто.
2.Монтаж апаратів керування.
Магнітні пускачі, контактори, пускові ящики та
інші апарати встановлюють у комплекті з кнопками керування. Магнітний пускач
разом з кнопковим постом або ціла група магнітних пускачів, що встановлюють в
одному місці, разом з опорною конструкцією являють собою монтажні вузли і
блоки, що виготовляються централізовано в майстерні. Їх встановлюють на
заготовлені раніше кріпильні пристрої. Магнітні пускачі та контактори
розміщають у строго вертикальному положенні; нормальна висота їх встановлення
1500…1700 мм від рівня підлоги до ручки керування апаратом. Вал пускача повинен
вільно обертатися без заїдань. Якщо він не обертається, рухомі деталі пускача
треба очистити від фарби, іржі тощо, промити бензином і змастити солідолом
тертьові поверхні.Під час монтування пускача необхідно добитися, щоб усі його контакти торкалися один одного одночасно і на всій поверхні. Гудіння пускача свідчить про ослаблення кріпильних гвинтів, забруднення контактів, погане закріплення магнітної системи. Металеві конструкції, на яких закріплюють пускорегулюючі пристрої, а також їх кожухи надійно заземлюють, після чого проводять пробний пуск двигуна.
Пускові реостати з масляним охолодженням установлюють на металевій або залізобетонній конструкції і прикріплюють до них чотирма болтами. Висота конструкції для встановлення реостата вибирається з таким розрахунком, щоб маховичок реостата був на висоті 700…800 мм від підлоги.
Реостати з повітряним охолодженням установлюють на металевих конструкціях, закріплених на стіні, із зазором між опорною поверхнею і секціями реостата 50…100 мм для забезпечення кращого їх охолодження
Рубильники монтують на щитах керування електричних станцій, трансформаторних підстанцій, на розподільних щитах і на щитках окремих двигунів. На панелі щитка спочатку розмічають отвори. Потім їх свердлять і болтами на панелі кріплять рубильник.
Губки рубильників розміщають вертикально по виску на висоті 1,3…1,5 м від підлоги. Пружини на ножах рубильника регулюють так, щоб контакти розривали одночасно всі три фази.
Контактні поверхні ножів і губок мають бути старанно зачищені.
Пакетні вимикачі та перемикачі встановлюють з тильного боку щита. Для цього в панелі розмічають і висвердлюють отвори - один для валика, а решту – для кріпильних болтів. Зробивши це, знімають ручку. З тильного боку панелі у центральний отвір вставляють валик вимикача, а вимикач закріплюють болтами. Після цього на панелі фарбою намічають відповідні положення ручки.
Контролери і командоапарати монтують подібно пусковим реостатам з масляним охолодженням. Кріплять їх болтами у вертикальному положенні. На верх кришки кожуха виводять маховички, за допомогою яких обертають барабан контролера, керуючи роботою двигуна.
Контролер або командоапарат установлюють на опорній поверхні так, щоб висота штурвала над підлогою не перевищувала 1100мм. При цьому слід забезпечити достатній огляд робочого місця і зручність керування.
Монтаж апаратів складається з таких операцій: 1)контролю; 2) розмітки місць установлення і закріплення на тій чи іншій поверхні; 3) регулювання; 4) заземлення; 5) під’єднання до мережі.
Розмічаючи місце установлення апаратів, необхідно користуватися шаблонами кріпильних отворів установлюваних апаратів.
Опорні конструкції вмонтовують в підлогу, стіни або прикріплюють на спеціальних прищепах з допомогою монтажного пістолета. Важкі електроконструкції, панелі щитів, пульти та інші пристрої приварюють до раніше встановлених у підлозі стальних рам. За наявності болтових з’єднань головки болтів мають бути приварені до опорних конструкцій, щоб вони не провертались при встановленні та зніманні апаратів.
Апарати встановлюють на висоті, зручній для їх обслуговування: магнітні пускачі на висоті 1,3…1,8 м від рівня підлоги до середини апарата, рубильники і перемикачі з важільними приводами в шафах – на висоті 1,6…1,8 м, а на щитах – на висоті 1,4…1,8 м від підлоги. У вимкненому положенні під напругою повинні перебувати контактні стояки, а не ножі.
Під час монтажу магнітних пускачів, контакторів і автоматів відкритого виконання мають бути витримані мінімальні відстані від дугогасних камер до найближчих струмопровідних частин сусідніх апаратів і до заземлених конструкцій: не менше ніж 12 мм у повітрі і 20 мм по ізоляції. Допустиме відхилення встановленого апарата по вертикалі не має перевищувати 50.
Апаратура, що встановлюється у виробничих приміщеннях, обладнується захистом струмопровідних частин від випадкового доторкування. Запобіжники в шафах мають бути із закритими патронами.
З’єднання апаратів з ошиновкою – болтове або штепсельне. Болти і шпильки для кріплення комутаційних апаратів до панелі повинні мати пристрій, що не допускає само відгвинчування.
При трубних проводках кінці труб мають входити в спеціальні отвори, передбачені в кожухах апаратів.
Немає коментарів:
Дописати коментар