Е-21 Такелажні роботи

                                                               Такелажні роботи

1.Такелажні роботи

2.Вимоги безпеки праці при перевезенні вантажів

3.Виконання робіт при завантаженні та розвантаженні

 1. При ремонті трансформаторів і електричних машин необхідне виконання такелажних робіт значного об’єму. Такелажними називають роботи по стропуванню, кріпленню і переміщенню (горизонтальному і вертикальному) різних вантажів великої маси за допомогою ручних і механізованих засобів. До цих робіт відносять також обслуговування, налаштування, приведення в робочий стан і зберігання такелажних пристроїв, оснащення і пристосувань (талі, стропи, троси, канати і ін.).

Такелажні роботи, як правило, виконують спеціально виучені і інструктовані робітники-такелажники, які пройшли медичний огляд.

У ремонтній практиці електрослюсареві нерідко доводиться займатися демонтажем, переміщенням і установкою важкого електроустаткування, що пов’язане з виконанням такелажних робіт і використанням для них відповідних механізмів і оснащення. Тому знання основних правил виконання такелажних робіт, пристроїв і способів використання такелажного оснащення і механізмів украй необхідне електрослюсареві по ремонту трансформаторів і електричних машин, маса яких нерідко досягає декількох тонн.

2.Вимоги безпеки під час перевезення вантажів

   

2.1.           Вантажі, що перевозяться транспортними засобами, за масою підрозділяються на три категорії, а за ступенем небезпеки при навантаженні, розвантаженні та транспортуванні — на чотири групи.

Вагові категорії вантажів:

1       категорія — масою (одного місця) менше 30 кг, а також сипучі, дрібноштучні, що перевозяться навалом, тощо;

2  категорія — масою від 30 до 500 кг;

3  категорія — масою більше 500 кг.

Групи вантажів:

1 — малонебезпечні (будівельні матеріали, харчові продукти тощо);

2  — небезпечні за своїми розмірами (негабаритні);

3  — пильні або гарячі (цемент, мінеральні добрива, асфальт, бітум тощо);

4  — небезпечні вантажі згідно з ДСТУ 4500-3:2008 «Вантажі небезпечні. Класифікація».

2.2.  Під час постановки транспортних засобів під вантажно-розвантажувальні роботи вживаються заходи, що попереджують самовільний їх рух.

2.3.    Переміщення вантажів 1-ї категорії від складу до місця навантаження або від місця розвантаження до складу може бути організоване вручну, якщо відстань по горизонталі не перевищує 25 м.

При більшій відстані такі вантажі повинні транспортуватися механізмами і пристроями.

У виняткових випадках на місцях непостійного навантаження і розвантаження допускається проводити навантаження і розвантаження вантажів масою до 55 кг (одного місця) вручну двома вантажниками.

2.4.      Транспортування, навантаження та розвантаження вантажів 2-ї та 3-ї категорій на усіх постійних та тимчасових вантажно-розвантажувальних площадках (пунктах) повинно бути механізовано.

2.5.      Під час завантаження кузова автомобіля навалочним вантажем він не повинен підійматися над бортами кузова (стандартними або нарощеними) і повинен розміщуватися рівномірно по усій площині кузова.

2.6.       Штучні вантажі, що підіймаються над бортами кузова, необхідно ув’язувати міцним справним такелажем (канатами, мотузками). Забороняється користуватися металевими канатами та дротом.

2.7.      Ящиковий, катно-бочковий та інший штучний вантаж повинен бути укладений так, щоб під час руху (зрушенні з місця і крутих поворотах, різкому гальмуванні) він не міг переміщуватися по підлозі кузова. За наявності зазорів між окремими місцями вантажу слід вставляти між ними міцні дерев’яні прокладки і розпірки.

Бочки з рідким вантажем установлюють пробкою догори.

2.8.    Скляна тара з рідинами приймається до перевезення тільки в спеціальній упаковці. Її необхідно установлювати вертикально (пробкою догори).

Забороняється установлювати вантаж у скляній тарі один на другий (у два ряди) без відповідних прокладок (дощок), що захищають нижній шар від розбивання під час руху.

2.9.      Пильні вантажі допускається перевозити на автомобілях (відкритих кузовах), які обладнані пологами і ущільнювачами, при цьому повинні бути вжиті заходи, що виключають їх розпилювання під час руху.

2.10.           Водії та працівники, які зайняті на перевезенні, навантаженні та розвантаженні пильних вантажів або отруйних речовин, повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту.

2.11.       Під час установлення вантажів неправильної форми та складної конфігурації на транспортні засоби, крім вантажів, які не допускається кантувати, їх слід розташовувати таким чином, щоб центр ваги знаходився найнижче.

2.12.     Вантажі, що перевищують габарити транспортного засобу по довжині на 2 м і більше (довгомірні вантажі), перевозять на автомобілях з причепами- розпусками, до яких вантажі повинні надійно кріпитися.

При одночасному перевезенні довгомірних вантажів різної довжини коротші вантажі повинні розміщуватися зверху.

2.13.   Забороняється:

перевозити вантажі, що виступають за бокові габарити автомобіля;

загороджувати вантажем двері кабіни водія;

навантажувати довгомірні вантажі вище стояків причепа.

2.14.     Під час навантаження довгомірних вантажів (труб, рейок, деревини тощо) на автомобіль з причепом-розпуском необхідно залишати зазор між щитом, який установлений за кабіною автомобіля, і торцями вантажу для того, щоб на поворотах та розворотах вантаж не чіпляв за щит. Для запобігання переміщення вантажу при гальмуванні та під час руху під уклон вантаж повинен бути надійно закріплений.

2.15.        Навантаження і розвантаження напівпричепів-панелевозів повинно проводитися шляхом плавного опускання (підіймання) панелей без ривків і поштовхів.

2.16.   Напівпричепи повинні завантажуватися, починаючи з передньої частини (щоб уникнути перекидання), а розвантажуватися — із задньої частини.

2.17.   Вантажно-розвантажувальні роботи в охоронних зонах повітряних ліній електропередач допускається виконувати тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряду-допуску, що видається організацією, відповідальною за виконання робіт.

2.18.    Під час здійснення механізованого розвантаження зерна, буряків тощо на приймальних пунктах (або в інших місцях) перекидачами, буртоукладачами водій зобов’язаний установити автомобіль (автопоїзд) на перекидач, буртоукладач, загальмувати його, включити нижчу передачу, вийти з кабіни і знаходитися в безпечній зоні в межах видимості оператора.

Забороняється водію зачищати кузов від залишків буряків, зерна тощо.

2.19.    Під час навантажування транспортних засобів екскаваторами повинні виконуватись такі вимоги:

транспортні засоби, що очікують навантаження, повинні знаходитися за межами радіусу дії екскаваторного ковша і ставати під навантаження тільки після дозвільного сигналу машиніста екскаватора;

транспортні засоби, які знаходяться під навантаженням, повинні бути загальмовані;

навантаження в кузов транспортних засобів повинно проводитися тільки збоку чи ззаду;

перенесення екскаваторного ковша над кабіною автомобіля забороняється;

навантажений транспортний засіб повинен слідувати до пункту розвантаження тільки після дозвільного сигналу машиніста екскаватора;

транспортний засіб, який знаходиться під навантаженням, повинен бути в межах видимості машиніста.

2.20.     Розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо допускається за наявності колесовідбійного бруса.

За відсутності колесовідбійного бруса забороняється під’їжджати до брівки розвантажувальної площадки ближче ніж на 3 м.

2.21.          Небезпечні вантажі і порожня тара з-під них приймаються до перевезення і перевозяться відповідно до вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня 2004 року № 822, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2004 року за № 1040/9639.

2.22.     На усіх вантажних місцях, що містять небезпечні речовини, повинні бути ярлики, що позначають: вид небезпечного вантажу, верх упаковки, наявність крихких посудин в упаковці.

2.23.        Не допускається виконувати вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечним вантажем при виявленні невідповідності тари вимогам нормативно-технічної документації, несправності тари, а також за відсутності маркування і попереджувальних написів на ній.

2.24.      Навантаження небезпечного вантажу на автомобіль та розвантаження його з автомобіля повинно проводитися при виключеному двигуні, за винятком випадків наливання та зливання нафтопродуктів в автоцистерну, що робиться за допомогою насоса, який установлений на автомобілі і приводиться в дію двигуном автомобіля. Водій в такому разі знаходиться біля пульта керування насосом.

2.25.   Забороняється:

сумісне перевезення небезпечних речовин і харчових продуктів або фуражу;

палити і використовувати відкритий вогонь при навантаженні, розвантаженні та перевезенні вибухонебезпечних, пожежонебезпечних вантажів.

2.26.                 Кузов автомобіля перед подачею до місця завантаження контейнерів повинен бути очищений від сторонніх предметів, а також снігу, льоду, сміття тощо. Покрівля контейнерів також повинна бути очищена вантажовідправником (вантажоприймачем) від снігу, сміття та інших предметів.

2.27.   Працівникам, які беруть участь у вантажно-розвантажувальних роботах, забороняється знаходитися на контейнері і всередині його під час підіймання, опускання та переміщення, а також на поряд розташованих контейнерах.

2.28.         Водій зобов’язаний оглянути завантажені контейнери з метою визначення правильності завантаження, справності, а також надійності кріплення контейнерів на спеціалізованих напівпричепах або універсальних автомобілях (автопоїздах).

2.29.   Проїзд людей в кузові автомобіля, де встановлені контейнери, і в самих контейнерах забороняється.

2.30.   Під час транспортування контейнерів водій зобов’язаний додержуватись таких заходів безпеки:

різко не гальмувати;

знижувати швидкість перед поворотами, закругленнями та нерівностями дороги;

звертати особливу увагу на висоту воріт, мостів, контактних мереж, дерев тощо.

2.31.   На автопоїздах-борошновозах і цементовозах не допускається:

перебувати на верхній площадці напівпричепа, якщо цистерна знаходиться

під тиском;

підключати і відключати штепсельні роз’єднання під напругою;

працювати при несправних запобіжних клапанах і манометрах, підвищувати тиск вище норми, встановленої в експлуатаційній документації;

відкривати кришку завантажувального люка або затягувати гайку відкидного болта кришки за наявності тиску в цистерні. Застосовувати будь-які важелі для затягування гайки відкидного болта;

наносити удари по цистернах, що знаходяться під тиском;

включати компресорну установку зі знятим огородженням клинопасової передачі.

Для усунення несправностей необхідно автопоїзд відключити від джерела електроенергії, а тиск у цистернах знизити до нуля.

Під час виконання робіт на верхній площадці напівпричепа-борошновоза необхідно обов’язково установити у вертикальне положення відкидне огородження.

2.32.     Завантаження автомобілів на залізничні платформи і їх розвантаження повинні робити відповідні служби залізниць.

Як виняток допускається участь водіїв у завантаженні або розвантаженні в тих випадках, коли вони здійснюються без застосування вантажопідіймальних механізмів.

2.33.            Перед завантаженням автомобілів на залізничні платформи за допомогою вантажопідіймальних механізмів водій зобов’язаний:

від’єднати клему від акумуляторної батареї;

у разі завантаження автомобілів ущільнюючим способом типу «ялинка» довести рівень пального у паливному баці до половини або менше половини його ємності;

перевірити справність пробки паливного бака і надійність його закриття.

2.34.      Після завантаження автомобіля на залізничну платформу необхідно переконатися у надійності його кріплення, відсутності на ньому та платформі замащених обтиральних матеріалів і додаткових ємностей з горючими та мастильними рідинами.

2.35.       Усі працівники автопідприємств, які направляються у відрядження, повинні перевозитися тільки у пасажирських вагонах. Забороняється знаходження людей на платформах (напіввагонах) і в кабінах автомобілів під час руху потяга.

2.36.   Перевірка стану кріплення автомобілів, що перевозяться на платформах, під час слідування повинна робитися тільки на зупинках особами, які заздалегідь призначені начальником автоколони (зведеної колони).

2.37.    На зупинках забороняється відкривати двері для проникнення в кабіну і робити інші дії, які можуть призвести до дотику лінійних проводів високої напруги контактної мережі, навіть у тому випадку, якщо у даний момент контактна мережа над вагоном відсутня.

3.Виконання робіт при завантаженні та розвантаженні

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, коротко законспектувати , переглянути відеофрагмент

Е-1 Експлуатація безконтактних систем управління

Експлуатація безконтактних систем управління

1. Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст.

2.Вимоги до електроустановок

3.Експлуатація логічних елементів (відеофрагменти)

1.Схеми електроустаткування промислових установок, їх призначення та зміст.

Для експлуатації сучасного електрообладнання потрібні різнобічні знання щодо модернізації існуючого електрифікованого і автоматизованого виробництва та створення нового високоефективного і гнучкого технологічно досконалого виробництва. Спеціалісти в галузі електрообладнання промислових підприємств повинні добре знати електричну частину, конструкцію установок і технологічні процеси з тим електрообладнанням, яке є основою сучасних автоматизованих виробничих комплексів. В сучасній технології і устаткуванні велику роль відіграє електроустаткування, тобто сукупність електричних машин, апаратів, приладів і пристроїв, використанням яких виконується перетворення електричної енергії в інші види енергії і здійснюється автоматизація технологічних процесів.

Першоступеневе значення для автоматизації виробництва має багатодвигунний електропривід і засоби електричного керування. Все більше розповсюдження отримують нові засоби електричної автоматизації технологічних установок, машин і механізмів на базі напівпровідникової техніки сучасної контрольно-вимірювальної і регулювальної апаратури, безконтактних датчиків, логічних елементів, мікропроцесорів та ЕОМ. З розвитком силової напівпровідникової техніки стали можливими якісна комутація, регулювання та перетворення струму в силових колах електроустановок.

В сучасних умовах задачі експлуатації, проектування та модернізації існуючого електрифікованого обладнання вирішуються спільними зусиллями технологів, механіків та електриків.

2.Вимоги до ЕУ:

·         забезпечення технологічної можливості машини,

·         зручність і надійність електричного керування,

·         забезпечення електробезпеки,

·         проект повинен бути економічно виправданим,

·         проект повинен відповідати екологічним вимогам.

Принципова електрична схема з описом роботи являється основною схемою проекту ЕУ, дає загальне зображення про роботу системи і є джерелом для складання схем з’єднань і підключень, а також для оформлення переліку елементів.

Схемою електричного кола називається графічне зображення її елементів (електричних машин та апаратів), а також зв’язків між ними за допомогою умовних графічних позначень.

По принциповій схемі здійснюється перевірка правильності електричних з’єднань при монтажі і перевірка справності елементів і вузлів ЕУ при пошуку несправностей в процесі експлуатації електроустановок.

Розміщення електрообладнання може бути виконане як на виробничому механізмі так і зовні його в залежності від виду і розмірів механізму.

На механізмі встановлюється електрообладнання, яке конструктивно пов’язане з робочими органами машини: електродвигуни приводів; електрогальмівні пристрої; електромагнітні муфти; апарати визначення положень механізму та ін.

Зовні механізму розташовується електрообладнання, яке як правило, не пов’язане з виробничим механізмом і яке має великі габарити та масу (силові трансформатори, перетворювальні агрегати, шафи з апаратурою керування та ін.).

Схеми з’єднань вузлів і елементів розробляються після складання ескізу розміщення апаратури і принципової електричної схеми і на їх основі.

Ці схеми відображають дійсне розташування окремих апаратів і вузлів ЕУ в шафах, нішах, на панелях керування та ін. При цьому використовують ті ж самі умовні позначення, що і на принциповій схемі. Схеми з’єднань також відображають спосіб здійснення електричних з’єднань.

Схема підключення (зовнішнього монтажу) являє собою схему електропроводки на підставі принципової схеми і ескізу розташування електрообладнання.

Літерні і цифрові позначення в електричних схемах. Літерні і цифрові коди та графічні позначення в електричних схемах повинні відповідати вимогам ЄСКД (Єдина система конструкторської документації). Кола в схемах маркуються послідовно – від вводу джерела живлення до споживача. Ділянки електричних кіл, які мають відгалуження маркуються за годинниковою стрілкою – зліва направо і з верху до низу.

В колах змінного струму фази маркують А, В, С, N.

– за змінного трифазного струму: фазу А позначають жовтим кольором, фазу В – зеленим, фазу С – червоним, робочий нуль N – блакитним, цей самий нуль, що використовується як захисний (або заземлення), – поздовжніми смугами жовтого і зеленого кольорів;

 – провідники однофазного струму, якщо вони є відгалуженням від трифазної системи, позначаються як відповідні провідники трифазного струму;

– за змінного однофазного струму: фазу А, приєднану до початку обмотки джерела живлення позначають жовтим кольором, а фазу В, приєднану до кінця обмотки, – червоним.

В електричних схемах постійного струму ділянки кіл позитивної полярності маркують непарними числами, а негативної – парними.

Відповідне кольорове позначення: позитивна полярність (+) (червоний), негативна полярність (-) (синій), нульовий робочий провідник М (блакитний).

Маркування кіл керування, захисту, сигналізації і вимірювання виконують окремими числами в межах виробу. В колах керування змінного струму всі затискачі і проводи, які підключаються до однієї фази маркуються парними числами, а до другої фази – непарними.

Загальні точки з’єднань декількох елементів на схемі мають один і той же номер. Після проходження через контакт, котушку, сигнальну лампу, резистор і т. п. номер змінюється. Для виділення окремих видів кіл індексація здійснюється таким чином, щоб кола керування мали номера від 1 до 99, кола сигналізації – від 101 до 191 і т. д. Кола керування в складних схемах слід приєднувати до мережі через понижуючий трансформатор. Це виключає електричний зв’язок з силовим колом і усуває хибне спрацювання апаратів. При використанні в установках тільки двигунів постійного струму в схемах керування слід використовувати також апарати постійного струму.

3.Експлуатація логічних елементів

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, коротко законспектувати , переглянути відеофрагмент

Е-1 Безконтактні логічні елементи

      Безконтактні логічні елементи

1.Безконтактні логічні елементи

2.Класифікація електронних мереж

1.В схемах комбінаційного типу сигнал на виході залежить тільки від вхідних сигналів. До цього класу функціональних вузлів відносяться логічні ІМС, шифратори, дешифратори, кодоперетворювачі, пристрої порівняння, суматори, мультиплексори. Ці вузли мають мікроелектронне виконання, тобто є мікросхемами, але можуть бути також реалізовані на основі декількох логічних ІМС, тобто простіших за своїм функціональним складом. Наприклад, для виконання функції дешифратора можна вибрати відповідну ІМС, або використати декілька логічних ІМС, з'єднавши їх в схему дешифратора.

ІМС, які належать до однієї серії, можуть відрізнятись навантажувальною здатністю (кількістю входів інших елементів, що можуть одночасно бути під'єднані до виходу). Типове значення вказаного параметру не первищує 10. Але в серії ІМС включають і елементи з підвищеною навантажувальною здатністю, які мають потужніший вихідний каскад і тому здатні керувати не 10, а 30 або 50 елементами. Такі ІМС використовують також для роботи на лінії передачі.
Характерною особливістю деяких ІМС є те, що в їх вихідному каскаді відсутні резистори навантаження. Наприклад, у елементів ЕЗЛ (див.рис.3) можуть бути відсутні вихідні резистори (R4, R5) і емітери вихідних повторювачів виявляються "відкритими". У елементів ТТЛ та ТТЛШ (див.рис.4) можуть бути відсутніми опір і транзистори верхнього плеча складного інвертора. Такі виходи називають "з відкритим колектором". В серіях ІМС на МДП-транзисторах також є мікросхеми з відкритим стоковим виходом. Всі елементи з відкритим виходом (на відміну від інших елементів) можна з'єднювати в схеми "монтажне І". Суть такої схеми полягає в тому, що декілька виходів елементів під'єднані до одного навантаження з підключенням через опір до джерела живлення. Такі ІМС також допускають під'єднання навантажень типу тиристорів, реле, індикаторів та ін., але при умові, що струм навантаження не буде перевищувати допустимий вихідний струм елемента. Деякі ІМС в багатьох серіях мають виходи з трьома станами: лог.1, лог.0 та "відключено" (або так званий стан з високим імпедансом). В стані з високим імпедансом елемент, хоча і електирично під'єднаний до навантаження, але не віддає в нього і не приймає від нього струм.
   Логічні ІМС виконують операції кон'юнкції (І), диз'юнкції (АБО), інверсії (НЕ) та складніші логічні операції І-НЕ, АБО-НЕ і ін. Найзручніше стан входів та виходів логічних елементів задавати у виді таблиць, які називаються таблицями станів (таблицями істинності). Схемотехнічна реалізація логічних елементів у відповідності до вимог Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД).
   Логічна ІМС як функціональний вузол може складатись з кількох логічних елементів, кожен з яких виконує одну-дві операції з числа тих, що вказані раніше. Логічні елементи в функціональному відношенні є автономними і застосовуються в пристрої самостійно, незалежно від інших елементів, що входять до складу даної ІМС. Але необхідно враховувати і те, що всі елементи однієї ІМС зв'язані між собою колами живлення, тому якщо якийсь з елементів не використовується, він все одно споживає потужність від джерела живлення.    Тому, для зручності конструювання пристроїв, в серіях ІМС передбачають декілька типів логічних схем, які відрізняються кількістю логічних елементів та кількістю їх входів.
   Конструктивно логічні ІМС однієї серії об'єднані єдиною підкладкою і, оскільки кількість виводів обмежена, то і логічних елементів в такому корпусі можна розмістити тим менше, чим більше входів у кожного з них. Наприклад, серія К155, мікросхеми якої випускаються в корпусах з 14 та 16 виводами, містить наступний ряд логічних мікросхем: К155ЛА1 - два чотиривходові логічні елементи; К155ЛА2 - один восмивходовий; К155ЛА3 - чотири двовходові; К155ЛА4 - три тривходові логічні елементи.

2.Класифікація електронних систем

Вхідними та вихідними сигналами (англ. signal) електронної системи можуть бути аналогові сигнали (англ. аnalog signal), одиничні цифрові сигнали (англ. digital signal), цифрові коди, послідовності цифрових кодів. Відповідно системи можуть бути аналоговими, цифровими або комбінованими, тобто аналого-цифровими.

Якщо система аналого-цифрова, то вхідні аналогові сигнали перетворюються в послідовності кодів вибірок за допомогою аналого-цифрового перетворювача (АЦП), а вихідні аналогові сигнали формуються з послідовності кодів вибірок за допомогою цифро-аналогового перетворювача (ЦАП). Обробка й зберігання інформації виконуються в цифровому вигляді.

За своєю будовою електронні системи поділяють на системи на “жорсткій логіці” та мікропроцесорні системи.

Характерною особливістю традиційної цифрової системи на відміну від мікропроцесорної є те, що алгоритми обробки й зберігання інформації в ній жорстко зв'язані зі схемотехнікою системи. Тобто, зміна цих алгоритмів можлива тільки шляхом зміни структури системи, заміни електронних вузлів, що входять у систему, і/або зв'язків між ними. Саме тому традиційна цифрова система часто називається системою на "жорсткій логіці".

Будь-яка система на "жорсткій логіці" обов'язково є спеціалізованою системою, налаштованою винятково на одну задачу або (рідше) на декілька близьких, заздалегідь відомих задач. Це має свої безперечні переваги.

По-перше, спеціалізована система (на відміну від універсальної) ніколи не має апаратурної надмірності, тобто кожен її елемент обов'язково працює на повну потужність (звичайно, якщо ця система грамотно спроектована).

По-друге, саме спеціалізована система може забезпечити максимально високу швидкодію, тому що швидкість виконання алгоритмів обробки інформації визначається в ній тільки швидкодією окремих логічних елементів й обраною схемою шляхів проходження інформації. А саме, логічні елементи завжди мають максимальну на даний момент швидкодією.

Але в той же час великим недоліком цифрової системи на "жорсткій логіці" є те, що для кожної нової задачі її необхідно проектувати й виготовляти заново. Це процес тривалий, дорогий та потребує високої кваліфікації виконавців. Шлях подолання цього недоліку досить очевидний: необхідно побудувати таку систему, що могла б легко адаптуватися під будь-яку задачу, перебудовуватися з одного алгоритму роботи на інший без зміни апаратури. І задавати той або інший алгоритм шляхом уведення в систему додаткової керуючої інформації, програми роботи системи (рис. 1.2). Тоді система стане універсальною або програмованою, не жорсткою, а гнучкою. Саме це й забезпечує мікропроцесорна система.

Мікропроцесор (англ. microprocessor) – програмно-керований пристрій, призначений для обробки цифрової інформації й керування процесом цієї обробки, виконаний у вигляді однієї (або декількох) інтегральної схеми з високим ступенем інтеграції електронних елементів.

Зменшення вартості, споживаної потужності й габаритних розмірів, підвищення надійності й продуктивності мікропроцесорів сприяли значному розширенню сфери їхнього використання. Поряд із традиційними обчислювальними системами вони все частіше стали використовуватися в задачах керування та обробки. При цьому перед мікропроцесором ставилася задача програмного управління різними периферійними об'єктами в реальному масштабі часу.

Спрощена структурна схема мікропроцесорної системи управління має вигляд (рис.1.2).

Рисунок 1.2 – Структурна схема мікропроцесорної системи

На процесор покладається задача виконання всіх програмних дій, необхідних відповідно до алгоритму роботи пристрою. У блоці пам'яті зберігаються команди програми функціонування процесора, а також значення констант і змінних величин, що беруть участь в обчисленнях. Блок введення-виведення виконує функцію з’єднання мікропроцесорної системи з об'єктом керування.

Широке використання мікропроцесорної техніки саме для завдань керування привело до появи на ринку спеціалізованих мікропроцесорних пристроїв, орієнтованих на подібного роду застосування. Особливістю цих мікросхем є те, що крім власне процесора, на цьому ж кристалі розташована й система введення-виведення, що дозволяє знизити функціональну складність і габаритні розміри мікропроцесорної системи керування. Подібні пристрої називаються мікроконтролерами.

Мікроконтролер (англ. microcontroller) – обчислювально-керуючий пристрій, призначений для виконання функцій логічного контролю й керування периферійним устаткуванням, виконаний у вигляді однієї ВІС, що сполучає в собі мікропроцесорне ядро і набір вбудованих пристроїв введення-виведення.

У сучасній перетворювальній техніці мікроконтролери виконують не тільки роль безпосереднього керування напівпровідниковим перетворювачем за рахунок вбудованих спеціалізованих периферійних пристроїв, але й роль цифрового регулятора, системи захисту й діагностики, а також системи зв'язку з технологічною мережею вищого рівня.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, коротко законспектувати , переглянути відеофрагмент

Е-1 Реле максимального струму і мінімальної напруги

Реле максимального струму і мінімальної напруги 

1.Основні типи реле

2.Способи управління та організація захисту реле

  1. Теплове реле – реагує на величину струму, що протікає нагрівальним елементом НЕ, який включається в коло струму навантаження Iнг. Що більший цей струм, то вища температура нагрівання НЕ – 2 [рис. 8], котра передається консольній закріпленій біметалічній пластині 1. Вона складається з двох шарів: металу з високим температурним коефіцієнтом лінійного розширення і металу з низьким коефіцієнтом. При нагріванні пластина 1 згинається.         Вимірювальні пристрої реле включають до електричнлої схеми установки. Струмові реле реагують на величину струму, що протікає по обмотці. Реле напруги спрацьовують, якщо контрольована напруга стане вище (реле максимальної напруги) чи нижче заданої (реле мінімальної напруги). Реле потужності реагують на зміну потужності, реле напрямку енергії – на зміну напрямку потоку електричної енергії.

 2.Способи управління та організація захисту реле

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, коротко законспектувати , переглянути відеофрагмент

Е-21 Ремонт повітряних автоматичних вимикачів та теплових реле

                                         Ремонт повітряних автоматичних вимикачів та теплових реле

1.Повітряних автоматичних вимикачів

2.Технічне обслуговування й експлуатація автоматичних повітряних вимикачів

 3.Теплові реле

1. Автоматичні вимикачі ділять на автомати низького (до1000В) і високого (вище1000В) напруги.

   >Високовольтні вимикачі виробляють комутацію, як номінальних струмів, і струмів короткого замикання і здійснюють функції захисту у аварійних режимах в системах розподілу електроенергії.Автоматичний вимикач високої напруги призначений для включення і відключення номінальних струмів, струму холостого ходу силових трансформаторів іемкостних струмів конденсаторних батарей і довгих ліній, струмів перевантаження і струмів короткого замикання. >Гашение електричної дуги здійснюється потоком стиснутого повітря, який від спеціального джерела, під тиском 2…4МПа. Ізоляціятоковедущих частин 17-ї тадугогасительного устрою здійснюється порцеляною чи іншимитвердими ізолюючими матеріалами. Але захисні функції виконують через устрою лінійної захисту, котрі подають сигнал на привід вимикача. До високовольтним ставлятьсягенераторние вимикачі, призначені для підключення і відключення генераторів до блоковому трансформатору.

   Автоматичні повітряні вимикачі низького напруги також захищають мережу, але з допомогою спеціальних пристроїв-расцепителей, які впливають на механізм вільного розчіплювання автомата, що зумовлює його відключення. Автоматичний вимикач низького напруги- апарат для нечастої ручний комутації електричних ланцюгів і автоматичної захисту їх при коротких замиканнях, тривалої перевантаження або за зниженні напруги. При автоматичному вимиканні повітряного вимикача спрацьовуєрасцепитель.Расцепитель є електромагнітне чи теплове реле, спрацьовує, наприклад, зі збільшенням струму понад припустимого. У цьому наводиться на дію механізм вільного розчіплювання автомата й відбувається розрив силових контактів. Час спрацьовування (відключення вимикача) їх може становити 0,025-0,05с. Автомат більш зручний, ніж рубильник чи плавкий запобіжник. Він забезпечують кращий захист при малих перевантаженнях, є апаратом багаторазового дії.

2. Технічне обслуговування й експлуатація автоматичних повітряних вимикачів

2.1 Автоматичні вимикачі низького напруги

Розглянемо те, що застосовується автоматичний вимикач серіїАП-50. Зовнішній вид автомата показаний малюнку 1.

Нумерація на малюнках визначає наступні складові:

1 і 2 - кришка і підстава комутаційного апарату відповідно;

3 і 4 - кнопки «включити» і «вимкнути»;

5 і 6 - електромагнітний і теплової расцепители відповідно;

7 і 8 - рухається (рухливий) і стаціонарний (нерухомий) контакт відповідно;

9 і 10 - контактний висновок з боку джерела електроенергії і висновок з боку навантаження;

11 - поворотна відключає рейка;

12 - дугогасительная система (решітка зі сталевих пластин).

Призначення:1.Пуск трифазних асинхронних двигунів.

2.Захист з допомогою теплових розчеплювачів при тривалої перевантаження не більше від 25 до 80% понад Iномин.-(максимальний розчеплювач)

3.Захист з допомогою розчеплювачів максимального струму для миттєвого відключення у разі виникнення струмів короткого замикання.

4.Возможно застосування комбінованогорасцепителя, котрий сполучає обидві вищевказані захисту. 

   Як бачимо,АП-50 не відключається при різке зниження напруги, оскількирасцепитель мінімального напруги відсутня. Подальшу захист за значного зниженні чи зникнення напруги має мережі може здійснювати магнітний пускач. АвтоматиАП-50 використовують при напрузі до660В на номінальні струми від 15 до600А, помешкань із нормальною довкіллям, оскільки де вони пристосовані до роботи на середовищах з їдкими парами і газами, у вибухонебезпечних і незахищеніших від влучення води місцях. Автомати необхідно не рідше 1 разу ніяк оглядати, чистити, змащувати шарнірні механізми приладовим олією.

Наприклад:АП-50Б-3МТ. Він призначений захисту від стресів від перенесених струмів короткого замикання при U що годує мережі до500В, 50 гц на перемінному струмі, для ручного включення і відключення ланцюгів, для пуску та цивільного захистутрехфазних асинхронних двигунів зкороткозамкнутимротором.Виключательзащищен пластмасовим кожухом. Наявність літери Б у серіїАП-50Б означає універсальне виконання, у якому введення та виведення дротів знизу і згори через сальники типуСКВрт-33. МаркуванняАП-50Б-3МТ означає наявність електромагнітних і тепловихрасцепителей і кількість полюсів однакову трьом.

   Автоматичні повітряні вимикачі серії «Електрон» призначені для установки в ланцюгах з номінальним напругою постійного струму до 440 У та перемінного струму до 660 У частотою 50 і 60 гц.ВиключателиЭ06 розраховані на номінальні струми800…1000А,Э16,Э25,Э40- на1250…6300А.Служат для комутаційних операцій на нормальних експлуатаційних режимах і відключення електричних ланцюгів при коротких замиканнях і перевантаженнях. Час включення вимикача зелектродвигательним приводом вбирається у0,4с. Час відключення приперегрузке-4, 8,16с, при короткомузамикании-0,25; 0,45;0,7с.Виключатели типу «Електрон» випускаються з максимальнимрасцепителем струму і мінімальнимрасцепителем напруги (чого немає уАП-50), або з максимальнимрасцепителем струму й незалежноюрасцепителем. Основними елементами конструкції є: 1.контактне пристрій (рухливий і нерухомий контакти маютьнапайки з металокераміки (металокераміку не можна зачищати) і мають за кожен полюс по 2 паралельносоединенних контакту, що сприяє ефективнішого відключення струму у ланцюги ідугогашению.Коммутирующее пристрій вимикачівЭ16,Э25,Э40 складається з головних нерухомих і рухомого контакту ідугогасительних контактів, 2.>дугогасительное пристрій. УвиключателяхЭ06дугогасительная камера складається з набору які чергуються сталевихомедненних пластин і скоб. УЭ16,Э25,Э40- з сталевих пластин іпламегасительной ґрати, 3.механізм управління, що з механізму включення, вільного розчіплювання, управління і взводу. Механізм управління виконує включення, відключення вимикача в нормальних експлуатаційних режимах з допомогою кнопок управління і відключення його автоматично при короткому замиканні і перевантаженнях. 4.>расцепители, вимикачі типу «Електрон» маютьрасцепитель, мінімальнийрасцепитель (спрацьовує за незначного зниження напруги мережі до 0,35…0,7 номінального) імаксимально-токовую захист. 5.комутатор сигнальних іблокировочних ланцюгів.

   >Виключатели типуА3700 мають дуже хорошимикоммутационними параметрами і характеристиками захисного устрою. Проте з механічної міцності кілька поступаються автоматам серіїА3300-А3500. Тож умов користування за підвищеної вібрації кращим є застосування вимикачівА3300-А3500.А3700 призначені для максимальноїтоковой захисту електроустановок при перевантаженнях і коротких замиканнях, і навіть для комутації в нормальних режимах роботи у ланцюгах з номінальним напругою до440В постійного струму і по660В змінного. Вони випускаються на струми від 1600 до 630 А.Виключатели можна випускати у двох виконання:А-3700Б -токоограничивающие з електромагнітнимирасцепителями миттєвого дії і напівпровідниковимирасцепителями,А-3700С- селективні, і часу при відключенні при коротких замиканнях з напівпровідниковимирасцепителями.А-3700 можна випускати з ручним управлінням чи зелектромеханическим приводом, що випускається окремим блоком.Виключатели виготовляються в пластмасової оболонці зі ступенем захищеності1Р30. На відміну від відкритого виконання автоматизащищенного виконання встановлюються в житлових, службових, громадських закритих приміщеннях і які стосуються ним коридорах. Основними елементами конструкції є:1.контактне пристрій, рухливі й нерухомі контакти маютьнапайки з металокераміки з урахуванням срібла зменшення перехідного опору, за кожен полюс по 2 пари паралельних контактів, але немаєдугогасительних контактів. Контактна система маєелектродинамическое пристрій. 2.>дугогасительное пристрій. Вона складається здугогасительной (охолодження дуги сталевимиомедненними пластинами і розподіл дуги на частини) іпламегасительной камери (з тонких сталевихомедненних пластин запобігання викиду полум'я в навколишнє простір). 3.механізм управління, для включення, відключення. Після дистанційного відключення потрібно спочатку звести механізм вільного розчіплювання 4.механізм вільного розчіплювання, 5.>расцепители, вимикачі типуА3700 маютьрасцепитель, мінімальнийрасцепитель (спрацьовує за незначного зниження напруги мережі до 0,35…0,7 номінального) імаксимально-токовую захист. Напівпровідниковірасцепители застосовуються при захисту ланцюга від струмів перевантаження. До складу такогорасцепителя входять: вимірювальний елемент (трансформатор струму, а постійного струму- магнітний підсилювач), напівпровідниковий блок управління і незалежнийрасцепитель. У разі взащищаемой ланцюга ока перевантаження, перевищуєуставку по току спрацьовування, напівпровідниковий блок з назад залежною від струму витримкою часу видає сигнал на спрацьовування незалежногорасцепителя.

2.2 Технічне обслуговування й експлуатація автоматів низької напруги

   Технічне обслуговування автоматичних вимикачів низького напруги виробляється раз на квартал чи раз на рік, залежно та умовами середовища проживання і режиму роботи, і навіть після кожного відключення максимальних струмів короткого замикання.

   При технічне обслуговування особливу увагу варто приділяти чистоті контактних поверхонь та йогонадежному зіткненню. Чистка контактів з міді її сплавів і металокерамічних сполук виробляється ганчірочками, змоченою спиртом, з срібла- замшею, змоченою спиртом.Подгари і оплавлення з контактних поверхонь з міді її сплавів видаляються оксамитовим напилком, зачищати металокерамічні контакти забороняється.

   Забороняється зачищати контакти із будь-якої матеріалу наждачним шкуркою іелектрокорундовой шліфувальній шкуркою, і навіть покривати їх змазкою, якщо це обумовлено спеціально в інструкціях по експлуатації. Після зачистки контактів чи його заміни заміна пружин раз на квартал слід перевіряти розчини і провали контактів.

   Огляд і зачистка ізоляції від кіптяви іобгаров вдугогасительном устрої обов'язково виробляється після кожного відключення граничних струмів короткого замикання і за проведенні технічного обслуговування. Під час огляду внутрішні поверхнідугогасительних камер очищаються від кіптяви, бризок металу і протираються ганчірочками, змоченою в бензиніБ-70.Дугогасительние камери необхідно встановити без перекосів і повинні перешкоджати вільному ходу контактів. Включення і відключення автоматичних вимикачів бездугогасительних камер чи з зламанимидугогасительними камерами категорично забороняється.

   За виробництва технічного огляду очищається стара змащування з тертьових вузлів, деталей і механізму вільного розчіплювання. Після цього є всі ці механізми необхідно змазати нової змазкою відповідно до інструкцією по експлуатації вимикача. Після завершення технічного обслуговування слід перевірити функціонування вимикача відповідно до інструкцією по експлуатації.

   Нещасні випадки з людьми при користуванні електричними установками переважно відбуваються внаслідок порушення ними елементарних правил техніки безпеки. Не можна дозволяти роботи з електричним устаткуванням в виробничих чи лабораторних установках людей, не минулих відповідний інструктаж технічно безпеки. Електричні установки при неправильної їх експлуатації і недотриманні правил безпеки навіть за щодо низькому напрузі можуть становити велику небезпеку здоров'ю, котрий іноді життя. Електричний струм, проходить через тіло людини, залежно з його значення супроводжується болючими відчуттями, корчі, сильними болями чи паралічем окремих органів. Електрична дуга може викликати суттєві опіки іметаллизацию шкіри людини. Ступінь поразки електричним струмом залежить від виду, значення, тривалості і частоти струму, від цього, за якими частинам тіла проходить струм (найнебезпечніша через мозок і серце), і навіть від індивідуальних властивостей чоловіки й клімату у приміщенні.Безопасние умови експлуатації забезпечуються поруч заходів, передбачених технікою безпеки. Основні з яких є: захист з допомогою відповідних огороджень всіхтоковедущих частин, спорудження захисного заземлення ізануления елементів устаткування, застосування ізолюючих підставок чи іншого ізоляційного матеріалу. Персоналу, здійснюючому технічне обслуговування електроустановок, зокрема і повітряних вимикачів доречно буде навести до ладу свою робочий одяг ( застебнути вилоги рукавів, прибрати звисаючі кінціодежди),проверить відсутність предметів, заважаючих виробництву ремонтних робіт, перевірити справність інструменту та вимірювальних приладів. Усі переносні устрою повинен мати штатні кінціподключающих дротів, обладнанимиклемними затискачами, наконечниками, забезпечують Надійне й безпечне їх підключення. Необхідно наявність діелектричних килимків, наявність достатнього висвітлення приміщенні, достатнє висвітлення апаратури, за необхідності висвітлення можна посилити переносними світильниками напругою трохи більше 36 вольт. Користуватися переносними світильниками на 220 в забороняється. Ремонт механізмів проводити при від'єднаному харчуванні.Смазивающие і що розчиняють легкозаймисті рідини (олію, бензин, спирт та інших.) мають утримуватися у спеціальній металевої тарі у кількості трохи більше однозмінній потреби. При роботах необхідно присутність щонайменше двох чоловік.

2.3 Автоматичні вимикачі високої напруги

   До високовольтним вимикачам застосовуються вимогилегкости ревізії і огляду контактної групи,взриво і пожаробезопасность і зручність в експлуатації. Основні елементи конструкції: контактна система,дугогасительное пристрій, механізм управління вимикачем, корпус,изоляционная конструкція. Усі елементи конструкції вимикачів вміщено у корпусі. Для захисту обслуговуючого персоналу від впливу сильного електричного поля була в високовольтнихвиключателях застосовуються спеціальні захисні екрани.

   Приклад:ВНВ. Автоматичні вимикачі високої напруги призначені для комутаційних операцій (включень й відключень) в нормальних і аварійних режимах електричних мереж змінного струму із частотою 50ГЦ при номінальних напругах 330,500,750 кВ і номінальному струмі відключенняiном = 63кА. Вони призначені для встановлення і експлуатації на відкритихраспредустройствах. До складу вимикача входять три полюси вимикача і розподільний шафу.Распределительний шафу призначений розміщуватиконтрольно- вимірювальних приладів та елементів схем управління та цивільного захисту. Вона має два відділення- пневматичне і електричне.

ТипВВБ нині модернізовано в >ВВБК. Передача командних імпульсів здійснюється з допомогоюсветодтодов. В одній оптичного каналу можна передати команди вмикання і відключення вимикача, і навіть отримати сигнал про його положенні. Для перетворення електричної сигналу в світловий замістьсветодтодов можна використовувати лазери, неонові лампи тощо. Систему керування зпневмосветовой передачею дозволила зменшити час відключення до0,088с, свій час відключення- до0,022с. По аналогічноїВВБК конструктивної схемою можна створити вимикачі на напруга до 2000 кВ.Модульний принцип побудови високовольтних вимикачів дозволяє за необхідності швидко замінити який із ладу модуль нового. Тривалість ремонту у своїй помітно зменшується, але це збільшує надійність роботи в електроустановки загалом.

2.4 Технічне обслуговування й експлуатація повітряних високовольтних вимикачів

   Середній термін їхньої служби до середнього ремонту ->8лет. Термін служби досписания-25лет. Технічне обслуговування високовольтних вимикачів включає у собі такі види ремонтів: поточний, позачергової та капітальний.

   Поточний ремонт виробляється без демонтажу основних складальних одиниць і проводиться у разі мері необхідності, але з менше рази на рік. При поточний ремонт виробляється зовнішній огляд вимикача, перевіряються всекрепежние сполуки, перевіряється робота всіх механізмів в розподільчому шафі. Позачерговий ремонт виробляється після вироблення комутаційного чи механічного ресурсу, при цьому не вийшов за часом термін на перегляд. При позачерговому ремонті проводяться огляд і необхідний ремонт всіх деталей модуля, за необхідності зношені деталі замінюються, виробляється заміна всіхрезино-технических виробів. Капітального ремонту вимикача які здемонтажем складальних одиниць виробляється раз на 3 роки усунення всіх несправностей, виявлених при експлуатації. У процесі експлуатації стиснений повітря, подаваний на вимикач, повинен мати температуру не вище 40С при позитивних температурах навколишнього повітря і вище50С при негативних. Якість стиснутого повітря має забезпечуватися установкою блоку очищення. Контроль вологості стиснутого повітря здійснюється раз на добу. Забороняється перебування вимикача без стиснутого повітря і чинної системи низький тиск, і навіть без працюючихелектронагревателей (за нормальної температури навколишнього повітря нижче +>5С). 

   При зниженні температури навколишнього повітря включаються підігрівники. При виявленні теч олії з конденсаторів необхідно вивести вимикач із роботи, скинути тиск і замінити конденсатори.Модульний принцип побудови високовольтних вимикачів дозволяє за необхідності швидко замінити який із ладу модуль нового. Тривалість ремонту у своїй помітно зменшується, але це збільшує надійність роботи в електроустановки загалом.

3.Реле – це автоматично діючий апарат, що стрибкоподібно змінює стан керованого ланцюга при заданому значенні впливаючої величини. Основними конструктивними частинами реле є сприймаюча і виконавча. До сприймаючої підводиться впливаюча величина, а виконавча стрибкоподібно змінює стан управляючого ланцюга. У електричних реле впливаючими є електричні величини: струм, напруга, потужність, частота струму та ін. Розрізняють вимірювальні (захисту) і логічні (управління) реле. Вимірювальні реле призначені для спрацьовування з певною точністю при заздалегідь встановленому значенні впливаючої величини, по її виду розділяють на струмові, напруги, потужності і т. д. Логічні реле служать для розмноження і посилення сигналів (проміжні), що поступають до них, створення витримки часу (реле часу) і реєстрації дії пристроїв РЗА (вказівні). У залежності від включення сприймаючої частини в керований електричний ланцюг безпосередньо або через вимірювальні трансформатори розрізняють первинні і вторинні реле. По характеру дії на вимикачі керованого електричного ланцюга реле бувають прямої і непрямої дії. Перші безпосередньо діють на механізм привода вимикача, а інші – через проміжний елемент (відключаючий електромагніт, контактор ланцюга включення та ін.). Розглянемо загальний принцип дії та будову електромеханічного реле, на основі якого побудовані всі інші види реле. Якщо на обмотку 2 реле (мал. 52.1, а) подати управляючу напругу, то під дією електромагнітної сили якір 5 притягнеться до сердечника 1 і виконавчі контакти реле змінять своє положення: верхні - розімкнуться, а нижні - замкнуться. Якщо управляючу напругу з обмотки відключити, то під дією протидіючої пружини 4 якір і контакти реле повертаються у вихідне положення: верхні - замикаються, нижні - розмикаються. Таким чином, залежно від управляючої напруги положення контактів реле змінюється стрибкоподібно.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, коротко законспектувати , переглянути відеофрагмент